РОЗДІЛ 5. БУДДИЗМ ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ

5. Правильний спосіб життя — мирний, чесний, чистий; культивування некорисливого ставлення до життя і звички жити чесною працею, одержання тільки заслуженого.

6. Правильне зусилля—спрямоване на досягнення чотирьох великих цілей: уникати усього, що заважає спасінню; перемогти те, що прив’язує дожиття; розвити досягнуті успіхи; зберегти накопичені заслуги.

7. Правильна увага — активна пильність людської свідомості, її концентрація на чотирьох завданнях:

• зречення тіла, вироблення звички бачити в ньому лише зовнішній об’єкт щодо свого "Я";

• зречення від почуттів, звільнення від їх впливу, через який ми прив’язуємося до життя, розгляд їх як швидкоплинних тілесних функцій;

• зречення від думок, шо породжуються нашими почуттями й егоїстичним "Я" і спонукають люди ну до дій, які перетворюють її на заручника са н сарн;

• зречення від об’єктів думок, тобто від схильності сприймати навколишній світ через його зовнішні матеріальні прояви.

8. Правильне зосередження—правильні методи зосередження й медитації, що ведуть до знаходження внутрішнього спокою.

"Восьмеричний шлях" буддисти звичайно поділяють натри частини: перша (ступені 1 — 2) пов’язана з мудрістю, друга — з моральною поведінкою (ступені 3—6), третя (7—8) належить до сфери особливого "тренування думки", до практики споглядання, "очищення розуму", або йоги, як вона традиційно називається в Індії. Будда неодноразово підкреслював, що "восьмеричний шлях" — не сходи, по яких потрібно підніматися, долаючи сходинку за сходинкою. Просвітлення на цьому шляху можна досягти тільки одночасним культивуванням кожного з його аспектів у єдності з усіма іншими.

Людина, яка здолала "восьмеричний шлях", досягає спочатку просвітлення (самадхи), а потім і нірвани. Слово "нірвана" у перекладі із санскриту означає "згасання". Нірвана—це внутрішній стан людини, при якому згасають, притупляються всі почуття і прихильності, а разом з ними і сприйняття навколишнього світу. Це внутрішнє згасання чуттєвості і тілесності наче звільняє людину від її страждаючого "Я" й від жаги життя, що тягне всі живі істоти до нескінченних перероджень. Тим самим скасовується влада Карми, і просвітлений у такий спосіб мудрець до кінця розчиняється в абсолютному спокої.

Отож сутність віровчення буддизму зводиться до заклику кожній людині стати на шлях пошуку внутрішньої волі, скинути всі окови, якими сковує її життя. При цьому вказувалося й на те, що всі люди, незалежно від своїх національних або соціальних розходжень, мають у своєму розпорядженні рівні можливості для Просвітлення. Ця фундаментальна буддійська установка на індивідуальний праведний шлях до спасіння, відкритий для всіх людей, стане в наступному характерною для всіх світових релігій, що у своїх віровченнях однозначно зміщують акцент із колективного на індивідуальне релігійне життя.

З людей, які опанували віровчення й "серединним восьмеричним шляхом" рухаються до нірвани, складається своєрідний пантеон буддизму: будди, бодхисатви та архати.

Кожна жива істота, що досягла просвітління і змінила світ сан-сари, світ нескінченних перероджень, на світ нірвани, стає буддою. Живуть будди в тому, що можна було б назвати космічним простором. Лише іноді вони перевтілюються в земне тіло, щоб відкрити очі людям землі. Інакше люди з малими чеснотами (а таких, на жаль, більшість) "віддадуться самовпевненості, перебуваючи в пересиченості й лінощах, не зможуть породити думку про те, як важко зустріти Будду і віддавати йому почесті"*38. Будди проповідують Істинне Вчення і наставляють людей на благородний "восьмеричний шлях" до порятунку. З тисяч відомих у цій релігії будд, найбільш шановані — вже відомий нам Шак’ямуні, будда майбутнього світового періоду Майтрея, п’ять будд, що уособлюють частини світу, поміж ними — будда заходу Амітабха.

*38: {Сутра Лотоса Сокровенного Закона // Религии Китая: Хрестоматия.— СПб., 2001.- С. 39-398.}

Бодхисатва (букв, істота, що прагне до просвітлення) — людина, якій залишився всього один крок до нірвани, але яка свідомо не хоче його робити, щоб з більшим успіхом просвітлювати ще не просвітлених. Таким бодхисатвою слід вважати й Будду з того моменту, як він одержавсвоє останнє втілення, й до того, коли він занурився в нірвану. Шлях, що повинний пройти майбутній бодхисатва, поділяється на багато етапів. Однак на шляху бодхисатви, подібно благородному "серединному шляху", ці етапи людина долає не послідовно, а одночасно. Прагнучи до звільнення, майбутній бодхисатва спочатку дає своєрідну обітницю рухатися в наміченому напрямку, не звертаючи уваги на втому, не заспокоюючись на досягнутому. В очах буддистів на кожному з рівнів бодхисатва опановує якоюсь із шести най важливіших досконалостей: щедрістю, моральністю, терплячістю, мужністю, здатністю до медитації, мудрістю. Перша ступінь — щедрість, вимагає роздачі милостині всім, хто її потребує; інша—дотримання всіх загальнолюдських і буддійських моральних розпоряджень. Це потребує також мужності, безмежної терплячості й володіння мистецтвом медитації. Всі попередні ступені, разом узяті, стають основою для шостої — мудрості.

Піднявшись на цю ступінь, людина стає уже святою — архатом. "Почуття в нього спокійні, як коні, приборкані візником. Він відмовився від гордості і позбавлений бажань. Такому навіть боги заздрять" (Дхаммапада, VII, 93—95). До особливо популярних 16—18 архатів зараховуються учні і найближчі послідовники Шак’ямуні.

У стані архата людина здобуває недоступне звичайним людям знання, точніше кажучи, всевідання. Для архата стає можливим неможливе — єдиним поглядом охопити Всесвіт і, таким чином, остаточно переконатися в неістинності земного буття. Завдяки цьому людина завершує свій шлях, стає бодхисатвою, що не тільки все знає, а й бачить усе, що відбувається на землі. У цей момент бодхисатва міг би нарешті перейти до нірвани, але натомість за допомогою особливих містичних засобів робить прямо протилежне — сходить на Землю. Адже тепер "він подібний до квітки, повної аромату, а аромат хоче вивільнитися і розвіятися. Або він подібний до хмари, важкої від дощової води, і вона шукає прагнучої землі, що може її прийняти, поглинути"*39.

*39: {Бхаганан Шри Раджниш. Алмазная сутра.— К., 1993.— С. 81.}

Буддисти всіх країн вшановують також священні рослини: дерево бодхі, "Дерево Пізнання", лотос, як символ чистоти, духовного просвітлення, співчуття. Найбільш улюблена тварина буддизму — газель. Вона є згадкою про тих двох газелей, що першими вийшли з лісу і стали слухати першу проповідь Будди. Популярні також змії (ноги). Цар змій Нагараджа прикрив Будду своїм каптуром у момент його перебування в стані споглядання. Інші шановані тварини—слон (особливо білий), бик, лев, кінь, черепаха, павуки. Вони часто виступають як супутники або навіть замінники вищих, середніх і нижчих персонажів пантеону, відіграють роль їхніх символів.

Як бачимо, буддизм не належить ані до монотеїстичних, ані до політеїстичних релігій. Правда, Будда не заперечував існування богів та інших надприродних істот, але вважав, що вони підлеглі дії закону Карми і не можуть допомогти люди ні вийти з колеса перероджень. Будди і бодхисатви не схожі на богів інших релігій. Будди не можуть, подібно до богів інших релігій, створювати світ, керувати стихіями; вони, як правило, не можуть карати грішників або винагороджувати праведників.