РОЗДІЛ 5. БУДДИЗМ ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ

І знову поїхав царевич по своїх садах і гаях і побачив він хворого, який страждав, мучився, лежав, вкритий виразками, і запитав царевич візницю:

— Хто це?

— Хворий, — відповів візниця.

Відразу засмутився царевич і запитав: "Чи він один тільки хворий чи є ще?"

Відповів візниця: "Такі люди є всюди у світі; хто живе, маючи тіло, має у житті знати біль".

— Повернемося, — наказав тоді царевич.

І ще глибше занурився він у думки про хворобу і старість, і властиві йому радість, сили і здоров’я зникли.

Виїхавши втретє, царевич зустрівся з поховальною процесією.

— Хто це? — спитав він.

— Це мертва людина, —- відповіли йому. І далі почув царевич, що у світі скрізь те ж саме: "Той, хто життя почав — життя закінчить. Є початок—є кінець",

І вчетверте виїхав царевич і побачив він голену людину в коричнево—червоному одязі й запитав він візника, хто ця людина, в якого голова не така, як в інших людей, і одягне такий, як в інших людей?

— Це пустельник, — прослідувала відповідь. —А хто такий пустельник?

— Пустельник—людина, яка живе благим життям, жаліслива до всіх істот, яка слідує істинному вченню.

Так відбулися три зустрічі, що показали царевичу три найстрашніші лиха життя — старість, хворобу й смерть, і зустріч, що відкрила йому шлях до спасіння від цих лих. Незважаючи на любов до дружини й дитини, на обов’язок успадкувати батьківське царство, він уночі вийшов з палацу, сів на коня й поїхав геть з рідного дому. Мечем відрізав собі царевич волосся, зняв із себе коштовності, віддав їх єдиному слузі, що його супроводжував, і велів сповістити рідних про свій відхід. По дорозі він обміняв у зустрічного жебрака своє плаття на лахміття. На цей момент Гаутамі виповнилося 29 років.

Деякі вчені, що поділяють погляд на Будду як на реальну історичну особу, вважають, що його відхід був проявом політичної і духовної кризи, викликаної розширенням арійських завоювань (ще за життя Будди його рідне царство потрапило під владу могутніх сусідів) і руйнуванням під впливом цих завоювань традиційного укладу життя і релігійних вірувань. Сам же Будда згодом однозначно пов’язував свій відхід з пошуком сенсу свого життя, прагненням знайти точку опори в навколишньому світі, що став незрозумілим: "Я шукатиму і знайду я один благородний Закон. Щоб повстав він проти смерті, проти хвороби і проти старості".

Спочатку майбутній Просвітлений зробився учнем двох мудрих жерців-брахманів. Він засвоїв від них вчення про ілюзорність навколишнього світу, про колесо сансари і закон Карми, однак не відчув себе наближеним до істини. Тоді він оселився в лісі і віддався суворому аскетизму й умертвінню плоті. Шість років такого життя перетворили його на живий скелет, але не допомогли йому опанувати вищу мудрість. І тоді Сіддхартха зрозумів, що не голодуванням і самокатуванням досягне він вищої мудрості. І спожив він рису та юшки, принесених дочкою одного місцевого пастуха — шанувальницею пустельника. Підкріпивши свої тілесні сили і зробивши омивання в річці Найраджуна, що текла неподалік, царевич сів на оберемок свіжої трави під покровом священного дерева баньяна (смоківниці) і сказав сам собі, и ю не зрушить з цього місця, доки не досягне повного прозріння. Відбулося це в місцевості, що носила назву Буддхагая (Священний гай), на 2/3 шляху з Делі до Калькутти.

Бог зла Мара спробував зашкодити здійсненню цього шляхетного наміру —він то підсилав до нього трьох своїх дочок — Прагнення, Невдоволеність і Пристрасть в образах прекрасних дівчат, то оточував воїнством страшних бісів. Але все було марно — Гаутама залишався нерухомим і незворушним. Царевич згадав усі свої переродження, такі різні й у той же час завжди однакові — спершу народження, щастя або страждання, а потім — смерть, і нарешті на Сіддхартху Гаутаму Шак’ямуні зійшло просвітління щодо того, як можна все це припинити.

Сталося це вдень народження Будди. Легенда говорить, що через підступ бога зла Мари Будда одразу після осяяння подумав, наскільки важко буде захопленим пристрастями людям зрозуміти, що становить причину цих пристрастей, але потім дійшов висновку, шо тільки проповідь відкритої ним істини може допомогти врятуватися й іншим.

Чимало днів провів Будда під цим деревом, що одержало назву "Дерева Пізнання". Пізніше це дерево стало в буддизмі священним. У багатьох країнах Азії існують спеціальні храми, де головним предметом поклоніння є "Священне дерево", що виросло з пагона "Дерева пізнання". А найвідоміший в історії баньян показували західним мандрівникам ще в XIX ст., поки його не звалила буря.

Потім Просвітлений вирушив у путь. Перед п’ятьма відлюдниками, котрих він знав по спільному пустельництву і яких здивував його здоровий і сяючий вигляд, у місцевості, званою "Оленячий парк", поблизу священного для індуїстів міста Бенарес на півшляху з Делі до Калькутти, промовив він свою першу проповідь. У цій проповіді Будда коротко виклав своє вчення про сутність світу і шляхи до спасіння. І п’ять колишніх аскетів стали першими членами заснованої ним чернечої громади — сангхи. Відтоді понад 40 років мандрував Будда від міста до міста. Він проповідував своє вчення, залучав до себе учнів і послідовників, створював чернецькі братства, лише час від часу для підтримки свого авторитету творив невеликі дива.