Розділ 4. Шенгенське право

Європейське право: право Європейського союзу

• 2) створення європейського правового простору;

• 3) боротьба з організованою злочинністю.

Особливу увагу на саміті було приділено новому підходу до імміграційної політики ЄС. Йдеться про співробітництво ЄС із третіми країнами, виокремивши про цьому зовнішній аспект внутрішньої безпеки організації. Ключовими в межах цього співробітництва були питання, пов'язані з виконанням та застосуванням державами-претендентами на членство в ЄС Шенгенських правил та процедур (Шенгенського acquis ЄС). У документі зазначалося, що, внаслідок інтеграції Шенгенського acquis ЄС до структури Євросоюзу, держави-претенденти повинні у повному обсязі слідувати їм та дотримуватися усіх подальших правил та процедур, пов'язаних із такими нормами. Зокрема, наголошувалося на виконанні третіми країнами функцій щодо охорони кордонів ЄС, які після подальшого розширення зміщуватимуться на схід, та встановленні загальних критеріїв щодо процедури в'їзду громадян третіх країн натериторіюдержав – членів ЄС. Європейська Рада мала сприяти тісному співробітництву та взаємній технічній допомозі між прикордонними службами держав-членів Євросоюзу, особливо щодо охорони морських кордонів та подальшому залученні третіх держав у цю сферу. У цьому контексті Європейська Рада позитивно оцінила підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Італією та Грецією щодо їх посиленої співпраці у Адріатичному та Середземному морях у таких напрямах, як боротьба з організованою злочинністю, торгівля людьми тощо.

Ухвалений у м. Тампере програмний документ (Розділ IV) включав у себе окремі положення, пов'язані з реадмісією осіб. Європейська Рада, згідно з документом, заохочувала співробітництво між третіми країнами та ЄС щодо повернення осіб, які нелегально перетнули територію однієї з держав-членів ЄС на територію їх походження. Повноваженнями щодо укладення угод про реадмісію між ЄС та третіми країнами наділена Рада ЄС. При цьому угоди про реадмісію могли бути укладені двома основними способами: а) як окремі угоди про реадмісію між ЄС та третіми країнами або б) шляхом встановлення певних положень щодо регулювання питань, пов'язаних із реадмісією, в інших угодах, укладених між ЄС та третіми країнами.

Таким чином, одним із основних досягнень саміту в м. Тампере є виокремлення співробітництва між державами-членами ЄС та третіми країнами у питаннях, пов'язаних із безпекою кордонів ЄС, умовами в'їзду на територію держав-членів, реадмісією тощо.

Надалі на саміті 19–20 червня 2000 р. у м. Санта-Марія-да- Фейра (Португалія) питання у сфері юстиції та безпеки запропоновано включити до зовнішньої компетенції ЄС.

З кінця 2001 р. Рада ЄС розпочала працювати над запровадженням планів щодо встановлення пітегрованої системи управління кордонами. Першим документом у цьому напрямі став План дій щодо управління зовнішніми кордонами держав-членів Європейського союзу, ухвалений Радою ЄС 14 червня 2002 р. у Брюсселі. Документом підкреслено, що запровадження системи управління зовнішніми кордонами ЄС допоможе подолати такі проблеми, як тероризм, нелегальна міграція, торгівля людьми тощо. В рамках документа Європейська Рада запропонувала Раді та Комісії розробити заходи щодо співпраці прикордонних служб держав-членів ЄС у запровадженні ними спільного контрольного механізму на зовнішніх кордонах, що сприятиме, у свою чергу, їх внутрішній безпеці. Основною метою Плану дій відповідно до п. 13 Розділу 1 було створення механізмів контролю та нагляду на зовнішніх кордонах держав-членів ЄС.

Зважаючи на динамічний характер принципів та положень документа, майбутнє розширення ЄС та гарантування внутрішньої безпеки Євросоюзу Рада запропонувала розробити чіткий підхід щодо посиленої співпраці із новими державами-членами Євросоюзу.

Зміст такого підходу полягав у дотриманні правових та інституційних меж Шенгенського acquis (Конвенції про застосування Шенгенської угоди від 14 червня 1985 р. між Королівством Бельгії, Федеративною Республікою Німеччиною, князівством Люксембург та Нідерландами від 19 червня 1990 р. (далі – Конвенція 1990 р.); розвитку спільної політики держав-членів ЄС щодо управління зовнішніми кордонами (п. 15 Розділу І); ухваленні ряду заходів та спільних дій для її реалізації шляхом: а) створення державами-членами спільного координаційного механізму в управлінні зовнішніми кордонами; б) проведення спільних консультацій у зазначеній сфері співробітництва; в) залучення відповідного обладнання; г) ухвалення єдиного правового масиву норм щодо контролю на зовнішніх кордонах; г) розподілу відповідальності між державами-членами та ЄС у цій сфері тощо.

Подальший розвиток положень Шенгенських acquis знайшов своє нормативне закріплення на саміті Європейської Ради, який відбувся 21–22 червня 2002 р. у м. Севільї (Іспанія). За підсумками зустрічі було ухвалено Висновки Європейської Ради. Зокрема, у п. 20 документа наголошувалось, що країни-претенденти на вступ до ЄС повинні у повному обсязі імплементувати Шенгенське acquis, застосовуючи його ефективно та дотримуючись у власних національних системах. Європейська Рада, щоб реалізувати на практиці функціонування інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами, закликала Комісію, Раду та держави-члени ЄС здійснити такі кроки: а) проводити спільні заходи щодо здійснення контролю на зовнішніх кордонах ЄС; б) ініціювати діяльність пілотних проектів, основна мета яких полягає в обміні висококваліфікованими спеціалістами в авіаційній сфері щодо здійснення ними контрольних та захисних функцій в аеропортах між усіма зацікавленими державами-членами ЄС; в) створити розгалужену систему співпраці між прикордонними службами держав-членів ЄС та ін.

У порівнянні із Планом дій, укладеному у Брюсселі, цей документ є значно ширшим за обсягом утому сенсі, що крім питань, пов'язаних із запровадженням системи управління зовнішніми кордонами, у ньому містилися низка практичних заходів д ля подолання нелегальної імміграції, серед яких щорічний перегляд переліку осіб із третіх країн, отримання візи для яких не є необхідним; запровадження єдиної візової системи бази даних; сприяння укладенню угод про реадмісію із третіми країнами тощо (п. ЗО Розділу 3).

Окрім цього Севільським документом встановлено основи співпраці ЄС та третіх країн у питаннях, пов'язаних з управлінням кордонами та окремими аспектами імміграційної політики. Зокрема, для того щоб зменшити потоки нелегальних іммігрантів, згідно з п. 33 Висновків Європейська Рада наголосила на співробітництві ЄС із третіми країнами шляхом укладення міжнародних договорів про співпрацю, асоціацію чи аналогічних угод, які повинні містити положення про спільне управління міграційними потоками і обов'язкову реадмісію осіб у випадку їх нелегальної імміграції. Зі свого боку, Європейський союз виступив із пропозицією надати технічну та фінансову допомогу для реалізації цих цілей.

На окрему увагу заслуговують дві програми, ухвалені Європейською Радою, що пов'язані з розвитком Шенгенського acquis ЄС.

Перша програма – Гаазька, ухвалена в листопаді 2005 р. – запровадила комплексний підхід до проблем імміграції в цілому, оскільки разом із теоретичними розробками було запропоновано конкретні правові інструменти реалізації поставлених завдань. Документ, базуючись на чотирьох основних орієнтирах (зміцнення свободи, безпеки, справедливості та розвитку зовнішніх відносин із третіми країнами), визначив важливі сфери співпраці держав-членів Європейського союзу:

• сфера політики ЄС у питаннях надання притулку, міграції та кордонів держав-членів ЄС – передбачає запровадження єдиної європейської системи притулку, розвиток легальної міграції, боротьбу з нелегальним працевлаштуванням, удосконалення управління міграційних потоків тощо;

• сфера інтеграції громадян третіх країн – спрямована на координацію національних політик держав-членів ЄС щодо ухвалення узгодженої системи нормативно-правових актів ЄС стосовно громадян із третіх кра'ін шляхом обміну досвідом та інформацією;

• сфера надання притулку та міграції в межах зовнішнього виміру – включає в себе: а) партнерство з третіми країнами; б) партнерство з країнами та регіонами походження громадян третіх країн; в) партнерство з країнами та регіонами транзиту; г) політику повернення та реадмісії;

• сфера управління міграційними потоками – передбачає:

  – а) перевірку на кордонах та боротьбу з нелегальною міграцією;

  – б) запровадження біометричної та інформаційної систем; в) візову політику. Моніторинг щодо імплементації законодавства країнами, які не входять до Шенгенської інформаційної системи, розпочався одразу ж після ухвалення програми у 2005 р. До того ж було передбачено ряд заходів для надання підтримки та фінансової допомоги державам-членам ЄС, у яких виникали труднощі у сфері контролю та спостереження за зовнішніми кордонами. Основна мета такої допомоги полягала у створенні державами-членами ЄС Європейської системи прикордонної охорони. Разом із співробітництвом держав ЄС стосовно прикордонного контролю, було передбачено підвищення ефективності та можливості взаємодії інформаційних систем ЄС у сфері нелегальної імміграції, а також управління такими системами (ШІСП, ВІС, Євродак). У довгостроковій перспективі передбачено можливість створення спільних візових центрів для подання документів на отримання віз, спрощення надання віз для громадян третіх країн, які співпрацюють із Європейським союзом у питаннях, пов'язаних із реадмісією осіб, подальший розвиток Візової інформаційної системи в цілому.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Шенгенське право“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право
  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень