Еволюція виборчого права привела до скасування так званого статевого цензу, тобто мала своїм результатом надання виборчих прав жінкам. Першою країною, де активне виборче право було надано жінкам, були США: у період із 80-х років XIX ст. і до Першої світової війни його визнало законодавство шести штатів. На початку нашого століття емансипація жінок на виборах мала місце в Австралії, Норвегії та Фінляндії. Причому в цих країнах жінки могли не тільки голосувати, а й балотуватися на виборах.
Нарешті, однією з характерних рис розвитку виборчого права в епоху переходу від капіталізму вільної конкуренції до монополістичного капіталізму було збереження цензу осілості. Пояснюють це тим, що ценз осілості відповідає історично зумовленим поглядам на виборчий округ як на територіальну корпорацію, населення якої є певною спільнотою з єдиними інтересами соціально-економічного і культурного розвитку. Ценз осілості було запроваджено в багатьох буржуазних країнах. Термін його був різним. У США, наприклад, він дорівнював одному місяцю, в Австралії, Німеччині і Японії - трьом, у Бельгії і Франції - шести, у Канаді - дванадцяти місяцям тощо.
Водночас із демократизацією права в умовах монополістичного капіталізму формувалась та чи інша виборча система, відповідна до цих умов, а також до характеру партійної системи. Відомі два різновиди таких виборчих систем: мажоритарна й пропорційна.
Виборчі системи, в основу яких покладено принцип більшості, називаються мажоритарними. Історично саме їх було запроваджено першими. За такими системами обраними вважаються кандидати, котрі у своїх округах здобули встановлену більшість голосів.
Іншим різновидом виборчих систем є пропорційні. Головна, принципова їх відмінність від мажоритарних виявляється в тому, що вони ґрунтуються не на принципах більшості, а на принципах прямої відповідності числа завойованих партією мандатів кількості одержаних нею на виборах голосів. Не викликає сумніву, що пропорційні виборчі системи в цілому більше відповідають самій суті представництва.
Із середини XIX ст. пропорційна виборча система почала використовуватись у Франції, Бельгії, Данії, Швейцарії та інших країнах Європи і Азії.
Отже, становлення й розвиток буржуазного парламентаризму, цього складного політико-юридичного й ідеологічного комплексу, підпорядковано конкретній системі об'єктивних закономірностей.
Найважливіша з них - органічна залежність еволюції буржуазного парламентаризму від процесів генези й утвердження, розширення й зміцнення економічної бази, соціально-політичної структури капіталістичного ладу. Зміст, зовнішнє вираження буржуазного парламентаризму в кінцевому результаті зумовлені динамікою капіталістичних виробничих відносин і сформованими на їх ґрунті міжкласовими і внутрішньокласовими взаємодіями.
Соціально-економічні й політичні фактори - головні, вирішальні умови розвитку парламентаризму. Разом із тим потрібно мати на увазі, що самі ці фактори виступають й існують у конкретно-історичному прояві; вони, безперечно, несуть на собі відбиток національних та інших особливостей, відрізняючи минуле від сучасного кожної країни. Крім того, поряд із зазначеними первинними факторами на характер парламентаризму активно впливають події громадянської історії, специфічні соціокультурні традиції країни, сформовані в ній норми політичного спілкування, правові погляди тощо.
Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції“ на сторінці 2. Приємного читання.
