Боротьба за економічний поділ світу породжує боротьбу за його територіальний поділ, захоплення колоній.
На початок XX ст. територіальний поділ світу було закінчено. Створилася колоніальна система імперіалізму. Колонії, напівколонії, залежні країни використовувались імперіалістичними державами як ринки збуту товарів, сфери прикладання капіталу, джерел дешевої сировини і дешевої робочої сили для здобуття монопольно високих прибутків. Завершення територіального поділу світу згодом зумовлює його перерозподіл. Щоб перерозподілити світ, імперіалісти розв'язують, як свідчить історія, війни, які коштують людству десятки мільйонів життів людей і колосальних матеріальних збитків.
Процеси концентрації, спеціалізації та комбінування виробництва на початок XX ст., поглиблення суспільного характеру виробництва зумовили перехід від приватного монополістичного до державно-монополістичного капіталізму. Поєднання могутності монополій і держави дає змогу усунути гостроту економічних суперечностей, забезпечити нормальне функціонування капіталістичної економіки шляхом обмеження стихійності в її розвитку, пом'якшення соціальних конфліктів.
Держава завжди виконувала певні економічні функції, наприклад, захист та регулювання буржуазного економічного ладу, фінансування загальнодержавних економічних та воєнних витрат тощо. Але в умовах державно-монополістичного капіталізму економічна роль держави істотно зростає. Вона регулює не окремі процеси, а розвиток економіки в цілому. Стихійно-ринкове регулювання доповнювалося монополістичним у вигляді внутрішньофірмової та міжфірмової координації й державним макроекономічним регулюванням. Державне регулювання економіки було покликане, по-перше, розв'язати основну суперечність капіталістичного ладу між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення, по-друге, захистити суспільство від негативних наслідків самого монопольного панування, по-третє, забезпечити безперервний процес суспільного відтворення й уникнення кризових явищ в економіці. Основний зміст державно-монополістичних заходів полягає у забезпеченні більшої планомірності регулювання суспільного виробництва і розподілу ресурсів. Створення великомасштабних об'єднань, експансія транснаціональних корпорацій, розвиток акціонерної форми власності звичайно сприяють вирішенню суперечності між подальшим усуспільненням виробництва й індивідуалістичною формою привласнення. Однак навіть найбільші монополістичні корпорації, найпотужніші фінансові групи та міжнародні картелі не в змозі охопити своїм контролем весь ринок, внести необхідні елементи планомірності у процеси виробництва та обігу на загальнонаціональному рівні. Без участі держави неможливо забезпечити хоча б відносну пропорційність і планомірність розвитку економіки загалом та її окремих сфер, сформувати пріоритети соціально-економічного розвитку. Існує глибока якісна відмінність державно-монополістичного регулювання і державного втручання в економіку, властивого домонополістичній стадії розвитку.
В епоху капіталізму вільної конкуренції змістом такого втручання було прискорення процесу капіталістичного нагромадження, ініціювання колоніальних пограбувань, створення й підтримка державних мануфактур, надання державних субсидій і кредитів промисловцям, протекціонізм, але участь держави в економічному житті мала епізодичний характер. З виникненням монополій з'явилась необхідність активнішого втручання держави в економічне життя. Нагальною потребою стала не лише господарська координація на рівні окремих економічних суб'єктів у межах внутрішньо- та міжфірмових відносин (мікрорівень), а й здійснення узгодженої загальнонаціональної економічної політики (макрорівень економічної системи). В роки Першої світової війни монополістичний капіталізм почав переростати в державно-монополістичний, виник воєнний варіант його функціонування. В цей час посилився процес концентрації фінансового капіталу, зросла роль державних монополій, втручання держави в економіку ставало дедалі частішим. Відносини між державою та монополіями не є гармонійними, навпаки, вони досить складні. Хоча держава виражає інтереси монополістичного капіталу, одночасно вона змушена обмежувати свавілля монополістичних союзів, приймати антимонопольне законодавство, регулювати відносини між монополіями та приватним бізнесом, між буржуазією і робітничим класом, здійснювати певні соціальні програми. Внаслідок широкого втручання держави в економіку модифікуються відносини власності, насамперед зростають роль і значення державної власності. Як правило, держава бере у свої руки галузі, які потребують великих капіталовкладень (передусім галузі важкої та військової промисловості). Саме так було напередодні Першої світової війни у Великобританії, Німеччині, Франції, Росії.
Поряд із державною конкурують індивідуальна, акціонерна, кооперативна та інші форми капіталістичної власності. І коли, з одного боку, виявляється недостатньою ефективність державної власності, а з іншого - зростає могутність монополій, відбувається реприватизація власності, тобто перетворення її в акціонерну або просто приватну. Державно-монополістичний капіталізм впливає на відносини між найманою працею і капіталом, регламентуючи умови найму, оплати праці та соціального страхування, доповнює оплату праці державними фондами, для розвитку освіти, охорони здоров'я тощо.
Таким чином, характерною ознакою історичної епохи еволюції товарного виробництва є його активно зумовлена закономірність, яка констатує, що монополізм - це не просто модифікація суспільства вільної конкуренції, це відповідна форма капіталістичного способу виробництва, яка забезпечує технічний прогрес і розвиток продуктивних сил, водночас демонструючи здатність пристосування до нового часу. Модернізація товарного виробництва - це результат взаємодії усуспільнення й відособлення розв'язання основної суперечності капіталізму - між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення. Модернізація продуктивних сил на основі НТР означає посилення усуспільнення виробництва з набуттям нових якостей. Для розв'язання цієї суперечності виникає й поширюється акціонерна, колективна приватна власність, що забезпечує подальший рух економічної системи. Проте згодом і вона стає недостатньою. Отож, спочатку вона доповнюється монополістичною, а на наступному етапі - державно-монополістичною власністю. Нові форми власності адекватні новим масштабам і змісту усуспільнення та забезпечують певний час відповідність зростаючому суспільному характеру продуктивних сил, що сприяє їх перспективному розвитку, їх еволюції.
Перехід від вільної конкуренції до панування монополій супроводжувався значними змінами у світовій економіці й політиці, адже наприкінці XIX - на початку XX ст. почала формуватися світова капіталістична система господарювання, що викликало появу нових рис у міжнародних відносинах. Дедалі більше ці відносини стають конфліктними, наростає загроза світової війни. Вже наприкінці XIX ст. виникають військово-політичні союзи, які поклали початок формуванню військово-політичних блоків і розколу капіталістичного світу на два супротивних табори.
Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)“ на сторінці 2. Приємного читання.
