Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Роздроблена Італія, як і раніше, помітно відставала від великих держав, але після 1870 р., коли було завершено її об'єднання, для модернізації відкрилися більш широкі можливості; темп розвитку прискорився. У Північній Італії створювались великі капіталістичні господарства, зростала промисловість. Аграрний Південь відставав через слабку промислову базу й у зв'язку з тривалим збереженням поміщицьких господарств і напівфеодальних форм залежності селянства. Між тим до кінця XIX ст. Італія зміцніла настільки, що змогла взяти участь у боротьбі за колонії.

Більш сумною та невизначеною була доля Іспанії. Незважаючи на цілу серію революцій, абсолютистська монархія не здавала своїх позицій; сила опору модернізації була дуже велика. Тому, як правило, ліберальні завоювання або взагалі скасовувались під час реставрації, або зберігались у дуже усіченому вигляді.

Втративши більшу частину своєї величезної колоніальної імперії, Іспанія залишалася напівфеодальною країною. Промисловість розвивалась дуже повільно. Ключові позиції в економіці посідав іноземний капітал: найбагатші рудники контролювали англійці, залізниці - бельгійці й французи, хімічну промисловість - німці. Іспанія, по суті, перетворилася в сировинний придаток великих капіталістичних держав (головним предметом експорту була руда).

Завоювання незалежності США було лише першим кроком, який полегшував шлях до модернізації. Минуло лише кілька десятиліть після Американської революції, як з'явилась нова проблема. Вона загрожувала країні зруйнуванням державної єдності або відходом від завоювань демократії. Цю проблему створювала зростаюча суперечність між міською, індустріальною, демократичною Північчю і Півднем, який, як і раніше залишався рабовласницьким і сільськогосподарським. Після революції багато політичних діячів, у тому числі й Дж. Вашингтон, думали, що рабство, заборонене у північних штатах, поступово, само по собі зникатиме і на Півдні. Проте хід подій був зовсім іншим.

У XIX ст. рабство одержало новий стимул до процвітання, ставши ще більш вигідним. Південь, набагато відсталіший порівняно з Північчю, переживав не економічний спад (як можна було чекати), а навпаки, піднесення. Це пояснювалося тим, що в південних штатах вирощували бавовну, цукрову тростину, тютюн - цінні сільськогосподарські культури. Вони вимагали організованої праці великої кількості людей. Рабовласницькі плантації, по суті, були великими капіталістичними господарствами, які працювали - і дуже успішно - на ринок, але з використанням найгрубішої форми позаекономічної залежності. Рабовласництво було ознакою відсталості, воно надавало розвиткові капіталізму на Півдні викривленого вигляду.

Економічний розквіт південних штатів посилював їх позиції в країні. У міру того як США розширювали свої кордони, приєднуючи або освоюючи нові території, Південь ставив питання про поширення рабства на новоутворені штати. Між Північчю і Півднем спалахували гострі конфлікти у зв'язку зі штатами Міссурі, Канзас, Каліфорнія і Нью-Мехіко. Поступово все більш реальною ставала можливість політичного відокремлення південних штатів. Північним штатам не менш реальною здавалась небезпека поширення рабства по всій країні.

Президентство А. Лінкольна (1860-1865) - непримиренного противника рабства взагалі і його поширення на нові території зокрема - ознаменувало початок громадянської війни, яка давно назрівала. Воєнні дії тривали з 1861 по 1865 р. і принесли країні величезні збитки. Крім людських втрат, були втрати економічні. Особливо сильно постраждав Південь. Штати збереглись як єдина держава, але взаємна ненависть на довгі роки роз'єднала людей Півночі й Півдня, які не забували про недавні кровопролиття. Рабство було знищено, але расові проблеми не втратили гостроти.

І все ж перемога модернізації принесла свої плоди. США дістали стимул для могутнього стрибка вперед. Найбільше піднесення переживала Північ: за 10 років, з 1860 по 1870 р., число промислових підприємств зросло на 80 %, а загальна вартість продукції - на 100 %. За цей час було прокладено 20 тис. км залізниць. До початку XX ст. США йшли попереду всіх інших держав за рівнем промислового виробництва.

Що створювало основу для такого швидкого розквіту? Причин було багато. Американські історики вважають, що важливу роль відіграли багаті сировинні ресурси; великий приплив емігрантів, які забезпечили зростаючу промисловість робочою силою; добре налагоджена система водного і залізничного транспорту, на яку уряд давав величезні субсидії; протекціоністські мита, які захищали американську промисловість від іноземної конкуренції. Істотне значення мав і бурхливий розвиток науки і сільського господарства, знову-таки пов'язаний з політикою уряду.

Але крім усіх цих причин, які впливали на швидкі темпи зростання, потрібно назвати ще одну. Це демократична система США, яка викликала подив і захоплення в Старому світі. її основи закладалися ще до завоювання незалежності. У XIX ст. американська демократія посилювалась і удосконалювалась. Демократія давала широкий простір для ініціативи особи і разом з тим дозволяла цю свободу контролювати.

Демократична система виборів у США давала більшій частиш населення можливість брати участь у політичному житті країни. А це, зрозуміло, визначало політику тих, хто прийшов до влади. Для XIX ст. американська демократія була - без перебільшення - явищем унікальним.

Перетворення США в найсильнішу індустріальну державу світу відбулося значною мірою завдяки результативному діалогу між державною владою і суспільством.

Витоки парламентаризму, що позитивно відобразився на процесах модернізації США, пов'язані все ж з Європою.

Парламенти функціонували в Європі впродовж усього періоду Середніх віків, але представництво в них було становим. Найбільш "демократичним" було Польське королівство, що стало з 1569 р. Річчю Посполитою. Там був представлений увесь "народ", яким вважалася виключно шляхта. Роль парламентів, де були представлені ширші кола населення, потенційно могла зрости у зв'язку з розвитком міст, формуванням третього стану й обуржуазненням частини дворянства. Саме це передусім сталося в Англії.

Завдяки буржуазній революції вже в другій половині XVII ст. державну структуру Англії було кардинальним чином перебудовано в інтересах нової економіки. Відповідно до "Біллю про права" (1689 р.) Англія стала конституційною монархією. У ній влада концентрувалась переважно в руках парламенту. Король не міг без його згоди скасовувати чи приймати закони, призначати податки, мати своє постійне військо. Депутатам гарантувалася свобода слова; проголошувалася свобода виборів до парламенту. В Англії склалась традиційна для цієї країни двопартійна система: віги - торі, яка слабо піддавалась будь-яким змінам, як і парламент у цілому. Але загальне виборче право, що його вперше вимагали чартисти (від слова хартія) у 1838-1848 рр., не було насправді загальним. Феодальних привілеїв Палати лордів ніхто не зачіпав аж до 1911 р.

Проте чітка теорія та практика поділу влади, започаткована в Англії, поступово поширилась як в Європі, так і в Північній Америці. Ідейними натхненниками її в останній були пуритани-переселенці. Саме вони у другій половині XVII-XVIII ст. проповідували ідею суспільного договору, відстоювали право народу повстати проти тирана. Американська "Декларація незалежності" (1776 р.) - перша у світі декларація прав людини - була натхненна ідеями пуритан і філософією просвітників. У ній стверджувалось, що усі люди створені рівними, і тому мають право на життя, на свободу й на прагнення до щастя. Нове суспільство мало дати їм можливість реалізувати ці права.

З цими словами перегукується текст французької "Декларації прав людини і громадянина" (1789 р.), пронизаний ідеями "свободи, рівності і братерства". Мета суспільства полягає в тому, щоб забезпечити "загальний добробут".

Процес становлення парламентаризму пройшов через горнило Французької революції. Саме у Франції, особливо перших років революції, сформувались класичні зразки поділу депутатів парламенту на "правих", "лівих" та "центристів", парламент перетворився на головний суб'єкт суспільно-політичного життя, але разом з тим за відсутності противаг та в умовах радикалізації суспільної свідомості привів до встановлення якобінської диктатури. Однак політична думка, яку пов'язують з добою Французької революції, значною мірою сформувалась у стінах парламенту або у зв'язку з його діяльністю.

Неможливо переоцінити вплив Великої французької революції на розвиток політичної думки не лише в Західній Європі, а й у світі загалом. Вона інтегрувала в собі теоретичні надбання доби Відродження й Просвітництва та здобутки Американської революції, збагатила їх новими ідеями й концепціями та практичним досвідом.

Велика французька революція своєю "Декларацією прав людини і громадянина" проголосила: "Люди народжуються і лишаються вільними й рівними в правах". Вона встановила правову державу, обґрунтувала пріоритет прав людини, зафіксувала гарантії цих прав, оголосила принципи розподілу влади, законності, відповідальності й підзвітності посадових осіб. Об'єднала ідеї гуманізму й справедливості з принципами демократії й народного суверенітету, заклала підвалини сучасної правосвідомості та політичної культури. Таким же величезним був її внесок у розвиток етнополітичних ідей і концепцій, зростання національної самосвідомості, формування етнополітичної культури тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму
  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова