Розділ «7.6. Оптимізація обсягу діяльності підприємства, який забезпечує результативну санацію»

Механізм операційного левериджу має і зворотну спрямованість - за будь-якого зниження об'єму реалізації продукції в ще більшому ступені зменшуватиметься розмір операційного прибутку. До того ж пропорції такого зниження залежать від темпів зменшення суми валового операційного прибутку щодо темпів зниження об'єму реалізації продукції. Аналогічно, у міру наближення до точки беззбитковості у зворотному напрямі, негативний ефект темпів зниження прибутку по відношенню до темпів зниження об'єму реалізації продукції збільшуватиметься. Пропорційність зниження або підвищення ефекту операційного левериджу при незмінному значенні його коефіцієнту дозволяє зробити висновок про те, що коефіцієнт операційного левериджу виступає інструментом оптимізації діяльності підприємства в умовах кризи результату.

Ефект операційного левериджу виявляється тільки в короткостроковому періоді. Це визначається тим, що ті операційні витрати, які відносяться до постійних, залишаються незмінними лише протягом короткого відрізка часу. Як тільки в процесі нарощування об'єму реалізації продукції відбувається черговий стрибок суми постійних операційних витрат, підприємству необхідно долати нову точку беззбитковості або пристосовувати до неї свою операційну діяльність. Інакше кажучи, після такого стрибка, обумовленого зміною коефіцієнта операційного левериджу, його ефект виявляється в нових умовах господарювання.

Розуміння механізму операційного левериджу дозволяє цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних і змінних витрат з метою підвищення ефективності операційної діяльності. Це управління зводиться до зміни значення коефіцієнта операційного левериджу при різних тенденціях кон'юнктури товарного ринку і стадіях життєвого циклу підприємства.

При несприятливій кон'юнктурі товарного ринку, яка визначає можливе зниження об'єму реалізації продукції, а також на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, якщо ним ще не подолана точка беззбитковості, необхідно вживати заходів до зниження значення коефіцієнта операційного левериджу. І навпаки, при сприятливій кон'юнктурі товарного ринку і наявності певної межі безпеки (запасу міцності) вимоги до здійснення режиму економії постійних витрат можуть бути істотно послаблені. В такі періоди підприємство може значно розширити об'єм реальних інвестицій, здійснюючи реконструкцію і модернізацію виробничих основних фондів.

Управління операційним левериджем може здійснюватися шляхом впливу як на постійні, так і на змінні операційні витрати. При управлінні постійними витратами слід мати на увазі, що їх рівень значною мірою визначається галузевими особливостями операційної діяльності, які визначають різний рівень фондомісткості послуги, що надається, диференціацію рівня механізації і автоматизації роботи. Крім того слід зазначити, що постійні витрати меншою мірою піддаються швидкій зміні, тому підприємства, які мають високий коефіцієнт операційного левериджу, втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.

Не дивлячись на ці об'єктивні обмеження, на підприємствах виробничої сфери та сфери послуг є достатньо можливостей зниження суми і питомої ваги постійних операційних витрат.

До числа таких резервів можна віднести:

o скорочення невигідних витрат (витрат на управління) при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку;

o продаж частини законсервованого устаткування і нематеріальних активів;

o широке використання короткострокових форм лізингу машин і устаткування замість його придбання у власність;

o скорочення ряду комунальних послуг.

При управлінні змінними витратами основним орієнтиром повинне бути забезпечення постійної їх економії, оскільки між сумою цих витрат і об'ємом виробництва і реалізації продукції існує пряма залежність. Забезпечення економії веде до подолання підприємством точки беззбитковості і зростанню суми маржинального прибутку, який дозволяє скоротити період подолання критичної крапки.

Після подолання точки беззбитковості сума економії змінних витрат забезпечуватиме прямий приріст валового операційного прибутку.

До числа основних резервів економії змінних витрат в цьому випадку можна віднести:

o зниження чисельності робочих основного і допоміжного виробництв за рахунок забезпечення зростання продуктивності їх праці;

o скорочення розміру запасів сировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон'юнктури товарного ринку;

o забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировиною і матеріалами.

Цілеспрямоване управління постійними і змінними витратами, оперативна зміна їх співвідношення за умов господарювання, що змінюються, дозволить збільшити потенціал подолання кризи результату і встановити критерії ранжирування виробництва з метою відновлення платоспроможності. В цьому випадку можливі дві помилки.

Перша помилка полягає в тому, що виробництво продовжується, оскільки його продукція знаходить збут, хоча і за ціною нижче за фактичну собівартість. Ця ситуація поширена на підприємствах, де є технічна можливість спотворення калькуляції собівартості окремих видів виробів.

Друга помилка полягає в тому, що виробництво продовжується унаслідок відсутності засобів на його консервацію. Тим часом, консервація природна для нормальних умов господарювання, але неприйнятна для кризових, оскільки є одним з шляхів відродження майбутнього розвитку. Якщо виробництво необхідно зупинити і немає можливості провести консервацію, то воно повинне бути зупинено без неї (виняток становлять лише ті ситуації, коли дана акція може викликати аварію). До того ж зношеність устаткування або витрати на його ремонт надалі дозволять маневрувати відповідно минулими і майбутніми грошовими коштами. Причому, відновлювати устаткування доведеться, тільки якщо повторний пуск виробництва буде стратегічно і економічно виправданий.