Розділ «5.5. Виявлення індивідуальних та групових джерел опору змінам»

o знання психологічних закономірностей життєдіяльності колективів, для оцінки між особових і групових стосунків, для їх гармонізації;

o спроможність будувати ділові відносини;

o здатність регулювати психологічний клімат.

Основні постулати:

o Опір знаходиться в прямій залежності від швидкості змін!

o Опір змінам пропорційний силі, ступені ломки культурних традицій, структури влади, що відбуваються через стратегічні зміни та інновації.

o Опір зворотно пропорційний періоду часу, на протязі якого відбуваються зміни.

o Якщо зміни провадяться поступово, то вони за правило заторкають тільки одну частину організації, тобто присутній локальний супротив; він не отримує підтримки від підрозділів.

o Опір підсилюється, коли влада переходить від виробничих підрозділів до підрозділів маркетингу при переорієнтації на ринкові умови господарювання.

o Опір індивіда і групи залежить від небезпеки та занепокоєння щодо наростання поточних змін, оскільки очевидними є тільки найближчі наслідки таких змін, а не перспектива.

o У процесі змін розрив між дійсністю (реальним станом) та її сприйняттям індивідом, чи колективом може значно підвищити опір.

o Опором можливо і необхідно управляти.

Індивідуальний опір змінам простежується через реакції окремих осіб. Людина опирається змінам, коли не почуває себе у безпеці, коли не впевнена у наслідках і результатах змін, а саме:

o вимушена ризикувати, а це суперечить її натурі;

o відчуває, що внаслідок змін вона може статися зайвою;

o не здатна виконувати нову роль, відведену їй внаслідок змін;

o відчуває, що може втратити повагу керівництва;

o не здатна, або не бажає навчатися новим видам діяльності та засвоювати новий стиль поведінки тощо;

o боїться втратити владу, престиж, репутацію;

o боїться скорочення винагороди.