На рентгенограмі характерна картина, яка складається з просвітлення метафіза у вигляді скупчення кіст різної величини, відокремлених одна від одної чіткими перегородками, які при прогресуванні ГКП втрачають чіткість. Кортикальний шар кістки потоншений і здутий, окістя не реагує, суглобовий шар ніколи не уражується. Пухлина нагадує скопище мильних бульбашок. Ділянка деструкції звичайно має розмір 10×6 смуметафізі (рис. 9.6).
Макроскопічно пухлинна тканина пухка, має вигляд згустків бурого, буро-жовтого кольору.
Мікроскопічно – пухлина складається з круглих і веретеноподібних клітин (остеобластів) і з багатоядерних гігантських клітин з багатьма ядрами (до 100 в одній клітині) – остеокластів. Червонувато- коричнева тканина біопсії містить багато гігантських багатоядерних клітин. Остеобластокластома в 15 % випадків є первинно злоякісною формою.
Диференціювати остеобластокластому необхідно з остеогенною саркомою, туберкульозом, остеофібродистрофією.
Лікування остеобластокластоми хірургічне. Необхідно повністю, в межах здорової кістки, резектувати пухлину, а утворений дефект замістити ауто-, гомо- або гетеротрансплантатом. У випадках великого ураження 2/3 поперечника кістки, патпереломів використовують резекцію ураженого відділу кістки та ендопротезування. Коли не можна зробити резекцію ураженої ділянки, тяжкий загальний стан хворого, вдаються до променевої терапії або ампутації.
Лікування злоякісної ГКП проводять за схемою лікування остеосаркоми.
Прогноз: незважаючи на комплексне лікування, не дуже сприятливий, рецидиви бувають від 20 до 50 %.
Рис. 9.6. Рентгенограма кісток передпліччя: ГКП дистального епіметафіза променевої кістки. Комірчасто-трабекулярний тип: колбоподібне здуття, відсутність кісткової структури, різке стоншення кортикального шару
Фіброзна дисплазія
Захворювання починається у дитинстві, хоча може проявитись і в молодому та зрілому віці, ймовірно внаслідок заміщення кісткової тканини на фіброзну. Можливі моно-, оліго- та поліосальні, дифузна та вогнищева форми. Можуть уражуватись різні кістки скелета, але частіше – метафіз та діафіз довгих трубчастих кісток, ребра та череп. Епіфіз, як правило, не страждає. Фіброзна дисплазія може поєднуватись із синдромом Олбрайта.
Клініка залежить від локалізації. Поступово настає викривлення та/або вкорочення кістки за рахунок сповільнення остеогенезу. Може виникати біль, неврологічна (череп, хребці) симптоматика, порушення функції суглоба та патологічний перелом.
Рентгенологічні ознаки фіброзної остеодисплазії (рис. 9.7):
• наявність вогнищ розрідження, ущільнення кортикального шару, відсутність кістковомозкового каналу, деформація і нерівномірне потовщення контуру кістки;
• патологічні переломи, потоншення кортикального прошарку;
• при дифузній формі ураження кістки нерівномірне; помірне або значне здуття метафіза та діафіза, поєднане з хвилястим однорідним малоінтенсивним затемненням (симптом "матового скла") або неоднорідним затемненням, що пов'язане з заміщенням кісткової тканини); при репарації кісткової тканини настає рівномірний остеосклероз без диференціації кірковоїта спонгіозної тканин;
• при вогнищевому ураженні одне або декілька вогнищ овальної форми розташовані інтра-, субкортикально або інтрамедулярно, обмежені чітким обідком склерозу, характерне здуття кістки в цьому місці. Можливі деформації, патперелом, вогнища репарації кістки.
Консервативне лікування неефективне. Оперативне полягає у екскохлеації та кістковій пластиці патологічного вогнища, рідше резекції, при виражених деформаціях – корегуючі остеотомії.
Гемангіома
Гемангіома трапляється в молодому або в похилому віці, частіше у жінок. Серед кісток скелета гемангіома частіше уражує хребці та кістки черепа, особливо лобну та тім'яну, рідше трубчасті кістки, таз.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Доброякісні пухлини кісток“ на сторінці 4. Приємного читання.
