Основна мета оперативного лікування – корекція деформації та створення умов для спондилодезу. Тобто, за допомогою спеці-
Рис. 8.28. Корсет типу Бостон, Шено, Мілуокі
альних фіксаторів корегують деформацію та створюють умови для зрощення хребців у єдиний кістковий блок. Недолік – втрата частини рухової функції хребта.
Виділяють декілька періодів розвитку хірургічного лікування сколіозів. Значний внесок у розвиток хірургії сколіозу внесли французька та американська ортопедичні школи (Г. Харінгтон, І. Котрель та Ж. Дюбуссе, Л. Ленке).
Г. Харінгтон (Harrington) запропонував дистрактор, який виконував корекцію сколіозу у фронтальній площині. У 1980 роках Ів Котрель (Yves Cotrel) та Жан Дюбуссе (Jean Dubousett) запропонували інструментарій та фіксатори для виконання трьохплощинної корекції сколіозу – CDI (Cotrel Dubousett Instrumentation). Вони також запропонували деротаційний прийом, при якому S-подібний вигин стержня при ротації переходить у фізіологічні вигини (грудний кіфоз та поперековий лордоз). Саме ці вчені є засновниками філософії трьохплощинної корекції.
Сучасна хірургія ідіопатичних сколіозів передбачає використання доступів до передніх та/або задніх відділів хребта. Передню інструментацію запропонував Дваєр (Dwyer). Найширше розповсюдження отримала методика за Сук-Ленке, яка передбачає використання заднього доступу з транспедикулярною фіксацією і виконання деротації стержня та хребців. Використання системи транспедикулярних гвинтів та стержнів дозволяє прикласти більше корегуюче зусилля до хребців і виконати більшу корекцію, ніж при використанні системи крючків та стержнів CDI.
При деформаціях більше 80° за Кобом або значних ригідних деформаціях виконують комбіновані втручання на передніх відділах хребтового стовпа – видалення частини дисків та пульпозного ядра (енуклеація) на вершині викривлення – передній реліз та задня інструментація за допомогою транспедикулярних фіксаторів. Передні втручання при грудному викривленні можуть проводитись за допомогою торакоскопічної малоінвазивної техніки.
У випадках ювенільного ідіопатичного сколіозу використовують зростаючі конструкції, при яких хребет має можливість росту, що позбавляє пацієнтів багаторазових втручань з приводу заміни стержнів. Вченими Харківського інституту ім. Μ. І. Ситенка запропонована система "МОСТ-2" (рис. 8.29).
Однією зі складних проблем є лікування вроджених сколіозів. Вроджені сколіози повинні оперуватись до 4-5-річного віку. До цього віку напівхребці представлені хрящовими структурами, що дозво-
Рис. 8.29. Транспедикулярне введення гвинтів
ляє значно легше провести їх видалення і зменшити протяжність інструментації.
Метою оперативного лікування при нейром'язових сколіозах є припинення прогресування та відновлення опорної функції хребта, що сприяє поліпшенню самообслуговування цієї категорії пацієнтів. Але в даному випадку хірургія хребта ніяк не впливає на перебіг основного захворювання.
Кіфотична деформація хребта (горб)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сколіотична хвороба (сколіоз)“ на сторінці 4. Приємного читання.
