Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта

Травматологія та ортопедія

Виявляється болем у вигляді люмбаго, люмбалгії або люмбоішіалгії.

Люмбаго – гострий, типу прострілу, поперековий біль. Виникає під час підйому тяжкості, незграбного руху, кашлю, чхання. Рухи в поперековому відділі хребта різко обмежені або відсутні.

Люмбалгія – підгострий або хронічний поперековий біль. Виникає поступово після фізичного навантаження, тривалого перебування в незручній позі, охолодження, застудного захворювання тощо. Біль носить тупий характер і посилюється при зміні положення тіла, тривалому перебуванні в положенні сидячи або при ходьбі. Об'єктивно відзначається сплощення поперекового лордозу, обмеження рухів, легка болючість паравертебральних точок у поперековій області.

Люмбоішіалгія – біль у попереку з іррадіацією в одну або обидві ноги склеротомного характеру. Розрізняють наступні форми люмбоішіалгії:

Рефлекторно-тонічна – переважає напруження м'язів, зміна конфігурації хребта, різке обмеження рухів у поперековому відділі.

Вегетосудинна – характерне поєднання болів з відчуттям оніміння ноги, особливо стопи, відчуття "наливання", жару або мерзлякуватості в ній. Неприємні больові відчуття виникають при переході з горизонтального положення в положення стоячи.

Нейродистрофічна – біль носить пекучий характер і зазвичай посилюється в нічний час. Об'єктивно спостерігаються трофічні порушення, гіперкератоз стоп, іноді виразки.

II стадія: випинання, або протрузія диска залежно від локалізації ураженого сегмента, ступеня та місця ураження захворювання може виявлятися кількома синдромами, для яких спільним симптомом є люмбоішіалгія. На відміну від люмбоішіалгії при І стадії захворювання, біль при протрузіях дисків іррадіює у відповідний дерматом, або ж частіше спостерігається поєднання склеротомної і дерматомної іррадіації.

Біль відрізняється тривалістю, стійкістю, інтенсивність його збільшується при навантаженні на хребет, при рухах. У спокої біль дещо стихає, але повністю не зникає. У хворих з випинанням дисків наявні рефлекторні міотонічні розлади, причому зустрічаються вони практично у всіх пацієнтів і більш виражені, ніж при І стадії захворювання. Поперековий лордоз згладжений, паравертебральні м'язи напружені, рухи в поперековому відділі хребта різко обмежені. Порушення чутливості виявляється у вигляді гіпестезії, парестезії, відчуття оніміння, повзання мурашок. Відмічається зниження або відсутність рефлексів, м'язової сили і гіпотрофія м'язів.

III стадія: грижа диска проявляється больовим рефлекторним і компресійним корінцевими синдромами.

Больовий синдром люмбоішіалгії найчастіше виникає гостро після травми або підйому тяжкості, іноді на фоні передуючої помірної люмбалгії. Біль досягає великої інтенсивності тільки в перших 1-2 тижні, потім зменшується. Люмбалгія часто із самого початку виражена слабо і в деяких хворих до моменту звернення до лікаря повністю зникає. Зберігається тільки ішіалгія, що характеризується, як при II стадії, поєднанням склеротомної і дерматомної іррадіації. При III стадії стабільної форми захворювання позитивні симптоми натягнення (симптом Ласега, перехресний симптом Вассермана). Різко виражені міотонічні реакції: гіпертонус паравертебральних м'язів, посилення кіфозу або випрямляння поперекового лордозу, сколіоз. Вимушені анталгічні пози (пацієнт лежить на боці із зігнутою в колінному і кульшовому суглобах хворою кінцівкою) і різке обмеження всіх або деяких рухів у поперековому відділі хребта (найчастіше відсутні рухи в сагітальній площині і нахил у хвору сторону) доповнюють клінічну картину цієї стадії захворювання. Корінцеві синдроми спостерігаються у всіх пацієнтів з III стадією стабільної форми остеохондрозу поперекового відділу хребта. У хворих є порушення чутливості в зоні іннервації 1-2 корінців.

Клініка нестабільних форм остеохондрозу. При нестабільних формах остеохондрозу поперекового відділу хребта клінічна картина характеризується типовим синдромом нестабільності і рефлекторним міотонічним синдромом при відносно рідко вираженій неврологічній симптоматиці.

Залежно від ураження тих чи інших структур рухового хребтового сегмента розрізняють три стадії нестабільної форми поперекового остеохондрозу.

Дискогенна нестабільність (1 стадія) – проявляється головним чином люмбалгією, що переходить при динамічних навантаженнях в люмбоішіалгію. На початку захворювання біль інтенсивніший вранці, вдень за рахунок координованого збільшення активності м'язів і відносної стабілізації хребта зменшується, але до вечора, по мірі стомлення м'язів, збільшується. Із збільшенням деструкції диска і випинанням його біль стає настільки сильним, що позбавляє хворого можливості навіть короткочасно знаходитися у вертикальному положенні. Переважає рефлекторний синдром, що виявляється обмеженням рухливості в поперековому відділі хребта. При блоці сегмента спостерігається раптовий різкий біль у попереку і відсутність рухів. М'язи різко напружені. У зв'язку з розвитком набряку через кілька днів можуть з'явитися корінцеві розлади.

Дискартрогенна нестабільність (2 стадія) – характеризується вираженою залежністю больових відчуттів від статико-динамічного навантаження на хребет. Часто від статико-динамічного навантаження залежить не тільки інтенсивність болю, але й парестезії, рідко – анталгічний сколіоз. Ці симптоми з'являються під час ходьби і при рухах, а в положенні лежачи і при розвантаженні хребта значно зменшуються або зникають. Біль локалізується в поперековій області, іррадіює зазвичай в обидві нижні кінцівки. Разом з вираженим рефлекторним синдромом (згладженість лордозу, напруження м'язів спини, обмеження рухливості в поперековому відділі хребта) у частини хворих виявляються і корінцеві розлади. Причиною корінцевих розладів найчастіше є фрагменти розірваного диска, що зміщуються в хребтовий канал. Від їх величини залежить ступінь вираженості неврологічних розладів – аж до грубих порушень функції нижніх кінцівок і органів малого таза. На відміну від грижі диску корінцеві розлади даного генезу, як правило, постійні і не регресують.

Дегенеративний спондилолістез (3 стадія) – клінічно виявляється люмбоішіалгією і синдромом нестабільності, що відображає залежність клінічних симптомів від статико-динамічного навантаження на хребет. У пацієнтів з дегенеративним спондилолістезом рефлекторні порушення зустрічаються рідше. Проявляється різке напруження м'язів спини, обмеження рухливості поперекового відділу хребта, корінцеві розлади зустрічаються рідко. Частіше вони виявляються гіпестезією в зоні 1 -2 корінців, асиметрією рефлексів.

Інструментальна діагностика. Рентгенологічне дослідження уточнює локалізацію процесу і характер структурно-функціональних змін в ХРС. Виконуються безконтрастна оглядова і функціональна (у положенні максимального згинання і розгинання в бічній проекції) рентгенографія. Порушення рухливості (нестабільність хребта) в ХРС встановлюється на функціональних спондилограмах у бічній проекції при максимальному згинанні і розгинанні в положенні стоячи. У нормі зсув хребців у горизонтальній площині при максимальному згинанні і розгинанні складає близько 2 мм. Зростання цифрових значень зміщення вказує на нестабільність у ХРС або на зсув хребця – спондилолістез. Також до рентгенологічних ознак остеохондрозу хребта відносять: зменшення висоти між- хребцевого проміжку, субхондральний склероз – порушення конфігурації і потовщення замикальної пластинки з наявністю ділянок вдавлення – вузлів Шморля, крайові кісткові розростання, артроз (між- хребцевих суглобів, унковертебральний, хребтово-ребровий) (рис. 7.22).

За показаннями виконуються рентгенографія з контрастуванням субарахноїдального (мієлографія) (рис. 7.23) або епідурального (епідурографія) просторів хребтового каналу, магнітно-резонансна (рис. 7.24 та 7.25) або спіральна комп'ютерна томографія.

Лікування. Лікування остеохондрозу хребта має бути спрямоване на всі ланки патогенезу, проводитися з урахуванням локалізації ураження, стадії, форми й етапу захворювання, функціонального стану організму та окремих його систем. Зазвичай такий ефект дає комплексне застосування різних засобів (медикаменти, ЛФК, масаж, тракція, мануальна терапія і т.д.) залежно від показань. План лікувально-реабілітаційних заходів складається індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням переважаючих патологічних синдромів:

• 1. Больовий синдром – використовують анальгетики, нейролептики і транквілізатори, відволікаючі засоби, інфільтраційну терапію, діадинамотерапію, УФО, електрофорез анестетиків, іммобілізацію хребта.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Історія розвитку травматології та ортопедії

  • Становлення травматології і ортопедії у складі загальної хірургії

  • Травматологія та ортопедія як самостійна хірургічна дисципліна

  • Введення в спеціальність. особливості обстеження травматологічних та ортопедичних хворих. Ушкодження зв'язок, сухожилків та м'язів. Травматичні вивихи

  • Методи обстеження в травматології і ортопедії

  • Історія захворювання (anamnesis morbi)

  • Особливості обстеження постраждалих при політравмі

  • Методика обстеження при ортопедичних захворюваннях та наслідках травм опорно-рухової системи

  • Огляд суглобів і окремих сегментів кінцівок

  • Пальпація

  • Аускультація

  • Визначення обсягу рухів у суглобах

  • Вимірювання довжини кінцівок

  • Особливості обстеження дітей із травмами та ортопедичними захворюваннями

  • Додаткові методи обстеження в травматології та ортопедії

  • Встановлення діагнозу

  • Пошкодження зв'язок, сухожилків та м'язів

  • Вивихи

  • Вивих плеча

  • Вивих кісток передпліччя

  • Вивихи стегна

  • Травматична хвороба. Політравма. Сучасні принципи лікування переломів

  • Кліника

  • Оцінка тяжкості травми

  • Лікування

  • Сучасні принципи лікування переломів

  • Клінічні ознаки переломів

  • Оперативні методи лікування переломів

  • Відкриті переломи

  • Травматичний остеомієліт

  • Гострий травматичний остеомієліт

  • Хронічний остеомієліт

  • Ампутації кінцівок. Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок. Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Методи та способи ампутацій

  • Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок

  • Протезування верхніх кінцівок

  • Протезування нижніх кінцівок

  • Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Ушкодження кісток та суглобів верхньої кінцівки

  • Перелом ключиці

  • Вивихи ключиці

  • Вивихи плеча

  • Переломи плечової кістки

  • Перелом діафіза плечової кістки в середній третині

  • Переломи дистального відділу плечової кістки

  • Вивих передпліччя

  • Переломовивихи кісток передпліччя

  • Перелом променевої кістки в типовому місці

  • Ушкодження хребта і таза

  • Класифікація ушкоджень хребта

  • Ушкодження шийного відділу хребта

  • Ушкодження грудного та поперекового відділів хребта

  • Лікування ушкоджень хребта

  • Пошкодження таза

  • Діагностика пошкоджень таза

  • Лікування пошкоджень таза

  • Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки

  • Вивих стегна

  • Пошкодження менісків та зв'язок колінного суглоба

  • Розрив зв'язок колінного суглоба

  • Вивих гомілки

  • Переломи кісток гомілки

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта

  • Асептичний некроз

  • Кістоподібна перебудова кісток суглобів

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта
  • Деформуючий спондильоз та спондилоартроз

  • Спондилолістез

  • Спінальний стеноз

  • Природжені деформації хребта, кісток та суглобів. Сколіоз

  • Вроджена м'язова клишоногість

  • Вроджена дисплазія кульшового суглоба

  • Вроджений вивих стегна

  • Постава та її порушення

  • Сколіотична хвороба (сколіоз)

  • Кіфотична деформація хребта (горб)

  • Запальні, пухлинні та пухлиноподібні захворювання системи опори та руху

  • Доброякісні пухлини кісток

  • Злоякісні пухлини кісток

  • Пухлиноподібні захворювання кісток

  • Загальні захворювання системи опори та руху