• Медіальна зв'язка пошкоджується частіше, ніж латеральна.
• Вальгусне відхилення гомілки превалює в механізмі травми.
• Може бути часткове чи повне пошкодження.
• Бокове відхилення гомілки–основний клінічний тест.
• Розрив зв'язки часто поєднується з пошкодженням інших структур суглоба.
• Повний розрив є показанням до оперативного лікування – шва зв'язки.
• Застарілі пошкодження є показанням до оперативного лікування – реконструктивного відновлення.
• (ПСЗ) спостерігається значно частіше, ніж задньої (ЗСЗ). Розрив ПСЗ часто поєднується з пошкодженням МКЗ, меніска, хряща. Ушкодження схрещених зв'язок викликає розвиток нестабільності колінного суглоба.
Клініка, діагностика. У момент травми пацієнт відчуває гострий біль, наче "щось" хруснуло та змістилося в коліні, втрачає функцію суглоба. В гострому періоді – гемартроз.
Після затихання гострих травматичних явищ у колінному суглобі хворого починає турбувати періодична нестійкість (нестабільність) коліна і невпевненість при фізичних навантаженнях, ході по нерівній поверхні, неможливість займатися спортом. Повторні явища нестійкості супроводжуються синовіїтом (гіперпродукцією синовіальної рідини в порожнину суглоба). При ушкодженні ПСЗ виникає передньомедіальна нестабільність, при ушкодженні ЗСЗ – задньо- латеральна нестабільність. Нестабільність поділяється на гостру (до 10 діб), підгостру (до 1 місяця) та хронічну (більше 1 місяця).
Найбільш цінним діагностичним симптомом розриву схрещеної зв'язки є так званий симптом "шухляди" (рис. 6.28).
Для цього необхідно розслабити м'язи стегна, хворий лежить на спині, зігнувши коліно під прямим кутом, а кульшовий суглоб під кутом 45°. Лікар своїм стегном фіксує ступню хворого та обома руками охоплює верхню третину гомілки і намагається зсунути гомілку або вперед, або назад. При розриві ПСЗ гомілку можна легко висунути допереду по відношенню до стегна, а при розриві ЗСЗ – дозаду.
Інформативна також модифікація тесту "висувної шухляди", так званий тест Лахмана – коли зсув гомілки визначається при згинанні у колінному суглобі 20-30°.
В гострому періоді, коли клінічна картина не має специфічних ознак, проводиться MPT-дослідження. УЗД малоінформативна – у повній мірі неможливо візуалізувати зв'язку, бо заважають кістки, від яких ультразвукові хвилі повністю відбиваються. На рентгенограмі можливо лише діагностувати відрив ПСЗ з кістковим фрагментом.
Лікування. Найчастіше передня схрещена зв'язка відривається від свого місця прикріплення на кістці. Сподіватись на її приростання до кістки на місце прикріплення не має сенсу, бо колагенові волокна зв'язки відразу після травми зменшують свою довжину, а в подальшому залишки зв'язки або поступово розсмоктуються, або рубцюються в подовженому стані і зв'язка не виконує своєї функції. Тому, якщо ушкодження ПСЗ діагностовано в гострому періоді, кінцівка іммобілізується в положенні згинання 10-20° в колінному суглобі на 3-4 тижні та обмежується навантаження на ушкоджену кінцівку (ходіння з допомогою милиць). При наявності явищ напруженого гемартрозу або синовіїту необхідно виконати пункцію колінного суглоба з метою евакуації рідини. В цей час призначають ЛФК, симптоматичне консервативне та фізіотерапевтичне лікування, знеболення для зниження явищ реактивності тканин суглоба на травму. Після зняття пов'язки пацієнт проходить реабілітаційне лікування.
Якщо після реабілітаційного лікування пацієнт має скарги на відчуття нестійкості колінного суглоба (тобто нестабільність колінного суглоба має ознаки декомпенсації), пропонується оперативне лікування - пластика ПСЗ.
Оперативне втручання в гострому періоді (до 7 днів) проводиться спортсменам, яким для занять спортом необхідна повноцінна стабільність коліна не тільки за рахунок динамічних стабілізаторів (м'язів), але й статичних стабілізаторів (зв'язок). Виконання оперативного втручання у підгострому періоді після травми (від 7 днів до 1 місяця) небажане, бо залишається післятравматична підвищена реактивність м'яких тканин суглоба до рубцевих змін – артрофіброзу з розвитком стійкої згинально-розгинальної контрактури в коліні у післяопераційному періоді, що вважається незадовільним результатом лікування.
Для пластичної реконструкції схрещених зв'язок частіше застосовується аутопластика зв'язки трансплантатом із сухожилків напівсухожилкового та ніжного м'язів, середньої порції власної зв'язки наколінка з кістковими блоками, а також алопластика сухожилковими алотрансплантатами з власної зв'язки наколінка. Значною перевагою є малоінвазивна артроскопічна техніка виконання пластики схрещених зв'язок.
Особливості техніки. Після ревізії суглоба свердлом роблять отвори в напрямі природного ходу схрещеної зв'язки. Через отвори проводять трансплантат, який фіксують у каналі за допомогою інтерференційних гвинтів з біодеградуючих матеріалів або титану чи інших інтраканальних та позаканальних фіксуючих пристроїв (рис. 6.29).
Іммобілізація колінного суглоба та розвантаження кінцівки в післяопераційному періоді після пластики схрещених зв'язок може становити від 2 до б тижнів залеж-
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розрив зв'язок колінного суглоба“ на сторінці 2. Приємного читання.
