Рис. 6.18. Інтрамедулярний блокуючий остеосинтез. Остеосинтез металевою пластиною та стержневим апаратом зовнішньої фіксації (вигляд хворого)
загальний стан організму, часто спостерігається клініка шоку. Рентгенографія уточнює локалізацію перелому і характер зміщення уламків.
Надання медичної допомоги на догоспітальному етапі включає в себе адекватну іммобілізацію кінцівки підручними засобами або спеціальними шинами.
Лікування. Консервативний метод лікування переломів стегнової кістки реалізується шляхом тривалого скелетного витягнення та використанням кокситної пов'язки. Однак довготривалий ліжковий режим (6-8 тижнів) в одноманітному положенні на витягненні, що викликає дискомфорт у пацієнта, індивідуальний догляд медичного персоналу за лежачим хворим, профілактика ускладнень, пов'язаних з цим станом, важкість контролю репозиції, можливого вторинного зміщення відламків, необхідності використання в подальшому масивної важкої кокситної пов'язки на тривалий термін, розвиток післяіммобілізаційних контрактур в суглобах, тривалого відновлювального лікування тощо є суттєвими недоліками даного способу лікування.
Тому сучасним методом лікування діафізарних переломів стегнової кістки є оперативний, який залежно від характеру перелому та загального стану пацієнта реалізується за допомогою стабільної металофіксації відламків різноманітними металевими конструкціями (блокуючі стержні, пластини), апаратом зовнішньої фіксації (рис. 6.18).
Переломи дистального епіметафіза стегнової кістки. Дані пошкодження складають 6-8 % від усіх переломів стегнової кістки і відносяться до високоенергетичних пошкоджень, які настають при ДТП, падінні з висоти і т. п.
Клініка, діагностика. Хворі скаржаться на біль у нижній третині стегна, ділянці колінного суглоба; неможливість активних рухів у суглобі; порушення функції нижньої кінцівки, втрату опороздатності. При огляді визначається деформація колінного суглоба за рахунок зміщення відламків, спостерігається дефігурація внаслідок набряку та гемартрозу (переломи групи B, С); порушення осі та вкорочення кінцівки – локальна болючість у даній ділянці; ознаки гемартрозу (симптом "балотування наколінка"); патологічна рухомість відламків. Слід пам'ятати, що переломи дистального епіметафіза стегнової кістки у 8-12% випадків супроводжуються пошкодженням менісків та зв'язкового апарату колінного
Рис. 6.19. Скелетне витягнення за горбистість великогомілкової кістки
суглоба. Однак у гострому періоді перевірка їх стану досить недостовірна, тому її слід відтермінувати і проводити під час та після остеосинтезу. У 3% випадків спостерігається пошкодження підколінних судин гострим дистальним відламком (за рахунок дії литкового м'яза дистальний відламок зміщується дозаду), тому перевірка периферичного кровопостачання є обов'язковою.
Деталізувати характер перелому дозволяє рентгенологічне обстеження.
Надання медичної допомоги на догос- пітальному етапі включає в себе адекватну іммобілізацію кінцівки підручними засобами або спеціальними шинами в положенні 30° згинання (для послаблення триголового м'яза гомілки).
Лікування. При внутрішньосуглобовому переломі без зміщення кісткових відламків виконують пункцію колінного суглоба, нижню кінцівку фіксують за допомогою гонітної пов'язки терміном до 8 тижнів. Переломи даної локалізації переважно зі зміщенням, нестабільні, тому для репозиції та утримання відламків при консервативному лікуванні використовують скелетне витягнення (45-60 діб), а після формування первинної кісткової мозолі – кінцівку остаточно фіксують гонітною пов'язкою (рис. 6.19).
Оперативне лікування реалізується шляхом відкритої репозиції відламків та фіксації металевою конструкцією залежно від характеру перелому (рис. 6.20).
Рис. 6.20. Приклади фіксації відламків: А, Б – пластиною; В – апаратом зовнішньої фіксації
Пошкодження менісків та зв'язок колінного суглоба
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вивих стегна“ на сторінці 3. Приємного читання.
