Рис. 1.69. Вправлення плеча за Гіппократом
Рис. 1.70. Вправлення плеча за Мотом
Рис. 1.71. Спеціальна пов'язка, яка підтримує руку
ної. При неможливості закритого усунення вивиху, показане його відкрите вправлення. У людей похилого віку вправлення застарілих вивихів являє значні труднощі та небезпеку через ранню стійку ригідность м'язів. Тому у даної групи хворих необхідно відмовлятися від маніпуляцій та починати активну розробку рухів у травмованому суглобі, призначаючи електро- та іонофорез анестетиків, ЛФК, масаж м'язів.
Звичний вивих плеча (або хронічна нестабільність). Його частота після лікування травматичного (гострого) вивиху може досягати 60 %. Пошкоджені тканини загоюються вторинним натягом з форсуванням стійких рубців, з'являється м'язовий дисбаланс, у результаті чого виникає нестабільність плечового суглоба та звичний вивих плеча.
Звичні вивихи частіше виникають без значного зусилля – при відведенні та ротації плеча назовні (під час одягання одягу, при зачісуванні, замаху руки, закладанні рук за голову, уві сні тощо). З часом вивихи повторюються частіше, спрощується методика їх усунення, в результаті чого хворі відмовляються від медичної допомоги та вправляють вивих самостійно або з допомогою оточуючих. Після вправлення протягом 1-2 діб турбують болі, фіксація кінцівки зазвичай хворими не виконується.
При огляді хворого виявляється атрофія дельтоподібної та лопаткової ділянок, обмеження функції плечового суглоба. Відзначається обмеження активної зовнішньої ротації плеча при його відведенні на 90° та зігнутому передпліччі через боязнь вивиху (симптом Вайнштейна), або пасивної ротації в тому ж положенні (симптом Бабича). Спроба пасивного приведення руки до тулуба при активному опорі хворого на стороні ураження вдається легше, ніж на здоровій стороні (симптом зниження сили дельтоподібного м'яза), підйом рук угору з одночасним відхиленням їх назад виявляє обмеження цих рухів на стороні ураження (симптом "ножиць").
Лікування звичних вивихів плеча тільки хірургічне. Воно спрямоване на запобігання рецидивів вивиху при повному збереженні функції верхньої кінцівки на існуючий анатомічний дефект, як причину повторних вивихів. На даний час існує близько 300 способів хірургічного лікування звичних вивихів плеча, однак після більшості з них відсоток рецидивів зберігається високим і становить 10-15 %.
Усі оперативні методики можна розділити на п'ять основних груп:
• 1. Операції на капсулі суглоба, які полягають у висіканні залишку капсули з наступним її гофруванням та ушиванням (спосіб Банкарта, Турнера, Калнберза, Путті - Плятта).
• 2. Операції зі створення нових зв'язок, які фіксують головку плеча (спосіб Розенштейна, Охотського, Краснова, Ткаченка, Озерова, Watson - Cones).
• 3. Операції на кістках. Мають за мету відновлення кісткових дефектів або створення артроризів – додаткових кісткових упорів, виступів, які обмежують рухомість головки плечової кістки (спосіб Латарже, Едена, Андіна, Вебера). Основний недолік – обмеження функції плечового суглоба.
• 4. Операції на м'язах. Припускають зміну довжини м'язів та усунення м'язового дисбалансу (спосіб Менгусона- Стека, Андреева, Андреева - Бойчева).
• 5. Комбіновані операції, що поєднують методики різних груп. Найвідоміші – спосіб Вайнштейна, Свердлова, Ахмедзянова.
• 6. Нині найбільш раціональною е методика капсулопластики за Банкартом, яку виконують під артроскопічним контролем; у разі її невдачі показана кісткова пластика суглобової впадини лопатки за методикою Латерже.
Вивих кісток передпліччя
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вивих плеча“ на сторінці 3. Приємного читання.
