Рис. 1.27. Кістковий анкілоз надп'ятково- гомілкового суглоба: наявне кісткове зрощення між надп'ятковою та великогомілковою кістками
Рис. 1.28. Фіброзний анкілоз надп'ятково- гомілкового суглоба: слід звернути увагу на наявність суглобової щілини
м'яких тканин, що оточують суглоб, при збереженій суглобовій щілині.
Вирішальна роль у визначенні характеру анкілозу належить рентгенографії. При кістковому анкілозі суглобова щілина відсутня (рис. 1.27), кісткові балки переходять через зону колишньої суглобової щілини, сполучаючи суглобові кінці кісток в одне ціле. При фіброзному анкілозі суглобову щілину видно (рис. 1.28). Розрізняють функціонально вигідні і функціонально невигідні анкілози.
Вигідними є такі положення в суглобі, коли за рахунок рухливості сусідніх суглобів досягається максимальна функціональна придатність кінцівки.
Функціонально вигідні положення наступні:
• для плечового суглоба: відведення плеча до кута 60-70 °, згинання до кута 30° і ротація назовні 45°;
• для ліктьового суглоба: згинання під кутом 75-80°, передпліччя в положенні напівсупінації;
• для променево-зап'ясткового суглоба: кисть встановлюється в положенні тильного згинання (розгинання) під кутом 25° з ульнарним відведенням на 10–15°;
• для суглобів II–V пальців: у п'ястково-фалангових суглобах згинання до кута 45 °, у міжфалангових – згинання до 60°; І палець встановлюється в положенні протистояння (опозиція) з легким згинанням кінцевої фаланги;
• для кульшового суглоба: згинання стегна до кута 45° при сидячій професії і до кута 35° при стоячій професії, відведення на 10°;
• для колінного суглоба: згинання під кутом 5-10°;
• для надп'ятково-гомілкового суглоба: підошовне згинання стопи до кута 5°.
Ригідність обумовлена розвитком великих рубцевих тканин на тлі змінених суглобових поверхонь. Від фіброзного анкілозу вона відрізняється лише тим, що в суглобі зберігаються дуже незначні хитаючі рухи – до 5°.
Важливе значення має визначення причин контрактур, що виникають у суглобах. За характером структурних змін тканин розрізняють наступні контрактури: артрогенні (рубцеві зміни капсули і внутрішньосуглобового зв'язкового апарату), міогенні (дегенерація м'язової тканини), десмогенні (зморщування фасцій і зв'язок), дерматогенні (рубцеві зміни шкіри), психогенні (істеричні), нейрогенні (церебральні, спінальні, рефлекторні та ін.). Найчастіше контрактури бувають змішаними, оскільки контрактура, що виникла спочатку в результаті змін в одній тканині (міогенна, нейрогенна), надалі призводить до вторинних змін у тканинах суглоба (зв'язки, суглобова капсула та ін.).
Ізольовані контрактури (з одним етіологічним чинником) зустрічаються тільки на ранніх стадіях розвитку. За характером обмеження рухливості в суглобах розрізняють: згинальні, розгинальні, привідні, відвідні та комбіновані контрактури.
Для кращого розуміння цих понять надаємо приклади можливого розвитку контрактур у кульшовому суглобі:
• згинальна контрактура характеризується тим, що нога знаходиться в положенні згинання під певним кутом і розігнути повністю ногу хворий не може;
• розгинальна контрактура характеризується тим, що розгинання в суглобі можливе до норми, тоді як згинання обмежене;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення обсягу рухів у суглобах“ на сторінці 5. Приємного читання.
