Лікування

Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря

Харчування в гострому періоді хвороби потрібно надавати згідно з вимогами хворої дитини, потрібна механічно та хімічно щадна їжа. Кількість рідини збільшують порівняно з віковими нормами (морси, соки, чай із лимоном, компот із сухих фруктів). Їжа повинна відповідати віку дитини, бути повноцінною, легкозасвоюваною, збагаченою вітамінами.

Етіотропну терапію хворим на пневмонію проводять з урахуванням можливих збудників захворювання, з огляду на вік, походження пневмонії, клінічну картину.

Препаратом вибору для лікування нетяжких позалікарняних пневмоній залишається амоксицилін, якщо дитина протягом останніх 3 місяців отримувала антибактеріальну терапію – амоксицилін + клавуланат. Багатоцентрове дослідження з вивчення резистентних форм пневмококу, гемофільної палички та β-гемолітичного стрептококу гр. А – ПеГАС-І, -II, -III (1999– 2009) показало, що найбільш ймовірні збудники позалікарняної пневмонії – S.pneumoniae і Н. influenza зберігають високу чутливість до амінопеніцилінів. Препаратами альтернативної групи є цефалоспорини II покоління (цефуроксиму аксетил) або макроліди. У даний час 14-, 15- і 16-членні макроліди зберігають високу активність щодо S.pneumoniae (у дослідженні ПеГАС рівень резистентних форм пневмококу до азитроміцину, кларитроміцину не перевищував 8,2 %). Призначення антибактеріальної терапії практично завжди проводять емпірично. Перш ніж призначити антибактеріальний препарат, необхідно визначити наявність алергічних реакцій у дитини та близьких родичів на медикаменти, харчові продукти. Для стартової емпіричної терапії рекомендуються захищені пеніциліни, цефалоспорини II покоління. Альтернативними антибіотиками є цефалоспорини III або IV покоління. Цефтріаксон і цефотаксим (цефалоспорини III покоління) зберігають високу активність відносно пневмококів і гемофільної палички – резистентні форми не перевищують 2 %. Що стосується цефіксиму, то спостерігається висока активність проти пневмококу – резистентні форми не перевищують 6,8 %, проте даний антибіотик поступається за активністю амоксициліну та цефтріаксону. Рекомендовані дози, режими введення представлено в табл. 4.9.

При тяжкому перебігу пневмонії доцільним є проведення комбінованої антибіотикотерапії, тобто одночасне застосування двох або декількох антибактеріальних препаратів, що дає кращі результати, ніж монотерапія. Необхідно враховувати сумісність антибактеріальних препаратів за їх комбінованого застосування.

Парентеральне введення лікарських препаратів слід продовжувати принаймні протягом 2–3 днів після отримання ефекту, потім переходити на пероральне введення препарату (ступінчаста терапія). У разі неускладненої пневмонії можна застосовувати перо- ральні засоби з перших днів хвороби.

Призначення протигрибкових і біопрепаратів під час коротких курсів антибіотиків вузького спектра має обмеження в дітей 1-го місяця життя та хворих із імуносупресією.

Таблиця 4.9. Дозування антимікробних препаратів у дітей віком від 1 місяцядо 12 років (Андреева І.В., Беденков А.В., Веселов А. В. та ін., 2009)

Добова доза (мг/кг)
ПрепаратІнфекції легкі та середньої тяжкостіТяжкі інфекції
123
Пеніциліни
АмоксицилінPer os: 40 мг/кг у 3 прийоми–
Амоксицилін/ клавуланатPer os: 40-60 мг/кг у 3 прийомиДіти віком від 3 місяців: 25/5 мг/кг маси тіла кожні 8 год; Діти віком до 3 місяців або з масою тіла менше 4 кг: 25/5 мг/кг маси тіла кожні 12 год
Цефалрспорини
II покоління
ЦефаклорPer os; 20-40 мг/кг у 2-3 прийоми (до 1,5 г/добу)–
ЦефуроксимВ/м, в/в: 50-100 мг/кг у 3 введення. Дітям старше 12 років – 0,75-1,5 г кожні 8 годВ/м, в/в: 100-150 мг/кг у 3 введення
Цефуроксиму аксетил20-30 мг/кг кожні 12 год. Дітям старше 12 років – 0,25-0,5 г кожні 12 год
III покоління
ЦефіксимPer os; 8 мг/кг у 1-2 прийоми–
ЦефоперазонВ/м, в/в: 50-100 мг/кг в 2-3 введення (до 4 г/добу)В/м, в/в: 100-150 мг/кг в 2-3 введення (до 6 г/добу)
Цефоперазон/ сульбактамВ/м, в/в: 40-80 мг/кг у 2-4 введенняВ/м, в/в: 160 мг/кг у 2-4 введення
ЦефотаксимВ/м, в/в: 50-100 мг/кгу 3 введення (до 4 г/добу)В/м, в/в: 150-200 мг/кг у 4 введення (до 8 г/добу)
ЦефтазидимВ/м, в/в: 75-100 мг/кгу 2-3 введення (до 3 г/добу)В/м, в/в: 125-200 мг/кг у 3 введення (до 6 г/добу)
Цефти бутенPer os: 9 мг/кг/добу в 1-2 прийоми-
ЦефтріаксонВ/м, в/в: 50-75 мг/кг у 1-2 введення (до 2 г/добу)В/м, в/в: 80-100 мг/кг у 2 введення (до 4 г/добу)
IV покоління
ЦефепімВ/м, в/в: 100 мг/кг у 2 введення (до 2 г/добу)В/м, в/в: 150 мг/кг у 3 введення (до 2 г/добу)
Карбапенеми
Меропенем-В/в: 10-20 мг/кг у 3 введення
Аміноглікозиди
Амікацин-В/м, в/в: 15-20 мг/кг у 1-2 введення
ТобраміцинДітям до 5 років призначають у добовій дозі 3-5 мг/кг маси тіла в 3 прийоми. Новонародженим призначають у добовій дозі 2-3 мг/кг маси тіла в 3 прийоми
Тетрацикліни
ДоксициклінДіти віком понад 8 років (вага більше 45 кг): 4 мг/кг/добу в 2 прийомаВ/в: 4 мг/кг/добу в 2 введення
Макроліди
АзитроміцинPer os: 10 мг/кг/добу 1 раз на добу-
ДжозаміцинPer os: 30-50 мг/кг/добу в 3 прийоми-
Кларитромі- цинPer os: 15 мг/кг/добу в 2 прийоми (до 0,5 г/добу)-
РокситроміцинPer os: 5-8 мг/кг/добу в 2 прийоми-
СпіраміцинPer os: 150 000 МО/кг у 2 прийоми-
ЕритроміцинPer os: 40-50 мг/кг/добу в 4 прийоми (до 2 г/добу)В/в: 40-50 мг/кг/добу в 4 введення (до 2 г/добу)
Лінкозаміди
ЛінкоміцинPer os: 30-60 мг/кг/добу в 3-4 прийомиВ/м, в/в: 10-20 мг/кг/добу в 2 введення
Нітроімідазоли
МетронідазолPer os: 22,5 мг/кг/добу в 3 прийомиВ/в: 22,5 мг/кг/добу в 3 введення, повільно
Антибіотики інших груп
ВанкоміцинВ/в: 40 мг/кг/добу в 4 введення, повільно (до 2 г/добу)В/в: 40-60 мг/кг/добу в 4 введення, повільно (до 2 г/добу)

Критерії визнання повного ефекту від антибіотикотерапії: зниження температури тіла до рівня нижче 38 °С за 24–48 год при неускладненій і за 2–4 доби при ускладненій пневмонії з покращенням загального стану хворого (відновлення апетиту, зменшення задишки), нормалізація лабораторних показників крові. При такій ситуації антибіотик не міняють, а парентеральне введення препарату замінюють на пероральний прийом.

Частковий ефект – збереження лихоманки довше вказаних строків при клінічному покращенні та відсутності негативної рентгенологічної динаміки; змінювати антибіотик не потрібно.

Відсутність ефекту – збереження лихоманки при погіршенні загального стану, зростання патологічних змін у легенях при об'єктивному обстеженні та при рентгенографії легень (поява нових вогнищ інфільтрації, їх злиття, виникнення плеврально-легеневих ускладнень). Потрібно здійснити заміну антибіотика. Це бажано зробити з урахуванням результатів бактеріологічного дослідження мокротиння.

Показанням до застосування інших антибіотиків є відсутність клінічного ефекту від препарату першого вибору протягом 48–72 годин при неускладненій і 36–48 годин – при ускладненій пневмонії, а також розвиток небажаних медикаментозних реакцій.

У більшості випадків тривалість лікування коливається в межах від 7 до 14 діб.

Критеріями для відміни антибіотиків, окрім позитивної клінічної динаміки, є тенденція до нормалізації рентгенологічної картини, показників крові. Лікування ускладненої пневмонії є тривалим (у разі абсцедування – 42–56 діб).

За необхідності застосовують противірусні препарати (таміфлю, рибавірин, лаферон, віферон, анаферон, гропринозин, аміксин, арбідол, амізон, протигрипозний імуноглобулін). При вірусних пневмоніях на перший план виходить посиндромна терапія.

Для покращання мукоциліарного кліренсу трахеобронхіального дерева показані відхаркувальні препарати та протикашльові засоби, що призначають при тривалому сухому непродуктивному кашлі:

• 1. Препарати, що стимулюють відкашлювання (секретомоторні, ре гідранти):

  – а) рефлекторної дії, що базуються на гастропульмональному рефлексі: рослинного походження (коріння алтею, трава багна, кореневище оману, листя мати-й-мачухи та ін.);

  – б) препарати резорбтивної дії, що всмоктуються в кров, виділяються із секретом бронхів, розріджуючи мокротиння (калію йодид, натрію гідрокарбонат, ефірні масла тощо).

II. Препарати, що розріджують бронхіальний секрет (бронхосе- кретолітичні, муколітичні):

• а) протеолітичні ферменти – трипсин, хімотрипсин;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

  • Компетентнісна характеристика лікаря загальної практики – сімейного лікаря

  • Нормативно-правове забезпечення та організація надання педіатричних медичних послуг у практиці сімейного лікаря

  • РОЗДЛ 2. ІМУНОКОРЕКЦІЯ ПОВТОРНИХ ЕПІЗОДІВ ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ

  • Причини формування групи дітей, які часто хворіють

  • Бактеріальні імунокоректори

  • Вибір необхідного імунопрепарату

  • Бронхо-ваксом (дитячий)

  • Вигодовування дітей першого року життя

  • Прикорм

  • Змішане та штучне вигодовування

  • Захворювання органів дихання у дітей

  • Клінічні прояви ГРВІ

  • Основні принципи лікування дітей із ГРВІ в амбулаторних умовах

  • Профілактика ГРВІ та грипу

  • Гострий ларингіт і ларинготрахеїт

  • Клінічні прояви ГСЛТ

  • Лабораторна діагностика

  • Терапія ГСЛТ

  • Бронхіти

  • Етіологія

  • Гострий обструктивний бронхіт

  • Гострий бронхіоліт

  • Хронічний бронхіт

  • Діагностика

  • Лікування гострого обструктивного бронхіту

  • Лікування гострого бронхіоліту

  • Пневмонія

  • Діагностика пневмонії

  • Вогнищева пневмонія

  • Лікування
  • Захворювання серцево-судинної системи

  • Аритмії при нормальній або порушеній функції кардіостимуляторів різного типу

  • Миготлива аритмія (фібриляція передсердь)

  • -синдром (синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта)

  • Тахікардії

  • Невідкладна допомога при синдромі Морганы – Адамса – Стокса

  • Синдром Бругада

  • Порушення проведення імпульсу по шлуночках

  • Неревматичні кардити

  • Синдром артеріальної гіпотензії

  • Патогенез артеріальної гіпотензії

  • Діагностика

  • Лікування артеріальної гіпотензії

  • Вегетативна дисфункція у дітей

  • Суглобовий синдром у дітей

  • Рахіт

  • Діагностика

  • Залізодефіцитні стани в дітей

  • Клініка залізодефіцитної анемії

  • Діагностика

  • Профілактика залізодефіцитних станів у дітей

  • Захворювання органів травлення

  • Причини виникнення кишкового дисбіозу в дітей

  • Клініка кишкового дисбіозу

  • Лікування кишкового дисбактеріозу в дітей

  • Функціональні гастроінтестинальні розлади в дітей раннього віку

  • Дискінезії жовчовивідних шляхів у дітей

  • ЙОДНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЙОДОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

  • Йододефіцитний зоб (простий, дифузний, нетоксичний, ендемічний)

  • Гіпотиреоз при йодному дефіциті

  • Йододефіцитні стани в дітей раннього віку

  • Методи профілактики йододефіцитних захворювань

  • Ацетонемічний синдром

  • Коматозні стани при цукровому діабеті в дітей

  • Додаток. Календар профілактичних щеплень в Україні

  • Рекомендовані щеплення

  • Щеплення, що проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями