При аускультації легень вислуховується бронхіальне дихання, послаблене над вогнищем інфільтрації або жорстке, при ексудативній фазі запалення з'являються локалізовані асиметричні дзвінкі, вологі, дрібнопузирчасті та крепітуючі хрипи.
Лабораторні та інструментальні дослідження
• 1. У разі вірусних, мікоплазмових, пневмоцистних пневмоній зміни показників крові не виражені. Аналіз крові при бактеріальних пневмоніях: лейкоцитоз, нейтрофільний зсув вліво, підвищення ШОЕ. При біохімічному дослідженні крові спостерігається підвищення вмісту С-реактивного білка, підвищений рівень сіалових кислот, гіпергаммаглобулінемія.
• 2. Рентгенографія органів грудної клітки підтверджує клінічний діагноз і уточнює форму пневмонії. Рентгенологічними ознаками пневмонії є посилення легеневого рисунка, що зумовлене збільшенням кровонаповнення судин легень і запальним набряком легеневої тканини, а також розширення кореня ураженої легені.
Рентгенологічні ознаки ураження легень змінюються залежно від стадії пневмонії: на початку запалення (стадія альтерації) в ураженій ділянці легеневої тканини відзначається лише деяке зниження пневматизації (незначне плямисте затемнення), далі коли відбувається підвищення проникності стінки капілярів (стадія ексудації), тканина легені локально инфільтрується, а на рентгенограмі з'являється ділянка вже більш інтенсивного затемнення з нечіткими контурами. В період фази проліферації ділянка інфільтрації стає все більш неоднорідною, зменшується в розмірах, і, нарешті, зникає зовсім. Але після пневмонії можуть залишитися ознаки перенесення: сполучнотканинні тяжі, спайки, деформація легеневого рисунка.
Критерії, що свідчать про тяжкість захворювання:
• розміри інфільтрації легенів і її поширеність;
• наявність або відсутність плеврального випоту.
• 3. КТ доцільна для проведення диференціальної діагностики при ураженні верхніх часток легень, лімфатичних вузлів, середостіння, абсцедуванні, неефективності антибактеріальної терапії.
• 4. УЗД проводиться для оцінки стану плеври та плевральних порожнин при розвитку парапневмонічних ексудативних плевритів.
• 5. Бронхоскопічні методи дослідження з використанням бронхоальвеолярного лаважу та "захищеної" браш-біопсії (у випадках неефективності терапії в пацієнтів із тяжкою позалікарняною пневмонією з імунодефіцитними станами чи підозрою на наявність незвичайного збудника).
• 6. З метою верифікації збудника захворювання необхідне мікробіологічне дослідження. Мокроту слід збирати в стерильний посуд після попереднього полоскання порожнини рота. Доцільно брати не менше трьох грудочок із різних частин мокротиння. Після цього роблять посів мокротиння на елективні біологічні середовища. Матеріал для дослідження необхідно отримати до проведення терапії антибіотиками. Важливим етапом культуральної діагностики пневмоній є визначення чутливості виділених збудників до антимікробних препаратів, що дозволяє проводити обгрунтовану антибактеріальну терапію на ранніх етапах захворювання.
• 7. Серологічні методи діагностики проводяться для виявлення внутрішньоклітинних збудників (мікоплазма, хпамідія, легіонела).
Вогнищева пневмонія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика пневмонії“ на сторінці 2. Приємного читання.
