При вираженому набряковому компоненті та тяжких проявах ГСЛТ (2-й ступінь і вище) за протоколом надання невідкладної допомоги забезпечується зменшення маси тіла дитини на 3–4 %, що досягається за рахунок зменшення добових надходжень рідини до 80 % від фізіологічної потреби або призначенням (дуже обережно, як правило, одноразово) лазиксу з розрахунку 0,5–1 мг/кг на одне введення.
Фармакологічний вплив на спазматичний компонент може бути реалізований із застосуванням препаратів, що знижують тонус і скоротливу активність м'язів гортані та трахеї. Для невідкладної терапії при ГСЛТ можуть бути використані такі препарати, як амінофілін (разова доза становить 3–5 мг/кг), дротаверин (разова доза – 1–2 мг/кг, при проведенні планової терапії – 3–4 мг/кг на добу), баралгетас (на одне введення 0,2-0,3 мл/рік життя), а також селективні Р2-адреноміметики. Фенотерол (беротек, беродуал) призначається дітям до 6 років по 0,05–0,1 мл (1–2 краплі)/кг на 1 дозу, але не більше 0,5 мл (10 крап.) на 1 дозу, що розводять фізіологічним розчином до кінцевого об'єму 3–4 мл, дітям 6–12 років – по 0,25–0,5 мл (5–10 крап.) на 1 дозу. Сальбутамол (вентолін) призначається дітям старше 1,5–2 років по 1 небулі (2,5 мг = 2,5 мл) до 4 разів на добу. Інгаляції адреноміметиків доречно передувати з інгаляціями фізіологічного розчину хлориду натрію чи 1–2% розчином гідрокарбонату натрію, парокисневою терапією.
При ГСЛТ 1-го ступеня, як правило, достатньо однократного введення (за показаннями) препаратів із спазмолітичною активністю. Слід зауважити, що на догоспітальному етапі баралгетас може бути препаратом вибору, оскільки покращання стану після його внутрішньом'язового введення відмічається набагато швидше, ніж від введення інших спазмолітиків. При стенозах 2–3-го ступеня питання про тривалість застосування та шлях введення цієї групи препаратів (уже в умовах стаціонару) вирішуються індивідуально.
Аналізуючи фармакотерапію крупу, слід зазначити, що з позицій доказової медицини ефективність антигістамінних препаратів, бронхолітиків і спазмолітиків не доведена.
При проведенні комплексного лікування ГСЛТ 2-го ступеня та вище застосовуються седативні засоби з метою боротьби з негативними психоемоційними реакціями організму, що викликані як самим захворюванням, так і терапевтичними діями, а також для постійного підтримання такого стану хворого, при якому в дитини зберігається кашльовий рефлекс і значно зменшується "ціна" дихання. На догоспітальному етапі надання невідкладної допомоги при тяжких ступенях стенозу гортані, особливо коли він супроводжується вираженим збудженням, вводять парентерально діазепам із розрахунку 0,3-0,5 мг/кг.
Для покращання реологічних властивостей мокротиння в комплексну терапію включають муколітики у вікових дозах, цьому також сприяє парокиснева та адекватна інгаляційна терапія (фізіологічним або лужними розчинами). При суб- і декомпенсованих формах стенозу гортані під час транспортування та на госпітальному етапі показана оксигенотерапія.
Відволікаюча та місцева терапія (сухе тепло на шию, зігрівання міжлопаткової ділянки, литкових м'язів, п'ят, тепле лужне дозоване питво), що спрямована на покращання венозного відтоку та сприяє перерозподілу кровотоку, може бути широко застосована на догоспітальному етапі, коли немає можливості призначити більш ефективні лікарські засоби чи при легких формах ГСЛТ. Не слід забувати про позитивний вплив прохолодного повітря (t не нижче –5 °С). Повітря в приміщенні, де знаходиться хворий на ГСЛТ, повинно зволожуватися (ефект "тропічної атмосфери"), температура повітря не повинна перевищувати 18 °С. Але в рандомізованому дослідженні G.M. Neto та співавт. (2002) було показано, що зволоження повітря в приміщенні не впливає на покращання клінічних симптомів середньотяжкого крупу. Дитина забеспечу- ється фізичним і емоційним комфортом.
У випадку прогресування стенозу 2-го ступеня та при 3-му ступені стенозу обов'язковою є назотрахеальна інтубація термопластичною трубкою значно меншого діаметра, ніж це потрібно відповідно до віку хворого. Віковий діаметр інтубаційної трубки (мм) визначається за формулою: (вік + 16): 4.
Інтубацію трахеї здійснюють тільки на самостійному диханні! Для зниження рефлексів із трахеї та гортаноглотки можливе зрошення ротової порожнини, носових ходів місцевими анестетиками (0,1% р-н лідокаїну).
Вагомих переваг оротрахеальної чи назотрахеальної інтубації не виявлено.
Трахеостомія в разі стенозу 3–4-го ступеня застосовується лише як альтернативний метод, якщо неможливо забезпечити адекватну вентиляцію через інтубаційну трубку та провести санацію верхніх дихальних шляхів, а також при неефективності невідкладної (медикаментозної) терапії під час госпіталізації, що потребує тривалого часу (велика відстань від найближчого медичного закладу).
Під контролем ЧСС можливо використання інгаляції адреналіну в розведенні 1: 20,1:15, що дає можливість швидко зменшити набряк підзв'язкового простору, але на невизначений час. Як монотерапія стенозу інгаляція адреналіну не може використовуватися!
При ГСЛТ 4-го ступеня проводяться серцево-легенева реанімація, лікування набряку-набухання мозку.
Успішне лікування дітей із ГСЛТ передбачає надання своєчасної, адекватної тяжкості стану невідкладної допомоги на догоспітальному етапі, ранню госпіталізаціїо та призначення повноцінної етіопатогенетичної терапії в умовах стаціонару.
Бронхіти
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Терапія ГСЛТ“ на сторінці 2. Приємного читання.
