TextBook — Коли ти підріс і я міг ненадовго залишати тебе одного, пам’ятаєш, за тобою приглядав дядько Бахтей?
Я кивнув головою, але ніяк не міг второпати, до чого тут дядько Бахтей. Дід продовжив:
— Так от, тоді я і вирішив навідатись у Агрантак, розуміючи, що не маю права приховувати тебе від батьків… Час пройшов, і я сподівався, що все втихомирилось і жерці вже не шукають. Думав, що коли Айсолара дізнається, що ти живий-здоровий, то погодиться з чоловіком переїхати у Вернакію. І ми усі дружно заживемо у лісовому будиночку, а, можливо, скоро побудуємо новий, більший, просторий…
— І що? — нетерпляче випалив я.
— Коли дістався Агрантаку, то дізнався від селян, що батьки одразу ж після твого народження і таємничого зникнення переїхали у Сакарію.
— У Сакарію?! — ошелешено вигукнув я. — То я стільки часу був так близько і не знав цього?!
— Занадто близько…
Спантеличений, я затамував подих.
— Те, що я дізнався в той день, страшенно вразило, Айхо. Я повертався додому з тяжким серцем. І вже шкодував, що залишив тебе без нагляду. Приїхавши додому, я ще довго не міг заспокоїтись, хоча й переконався, що все гаразд. Але гнітюча тривога не покидала. Тоді я і вирішив вигадати смерть твоїх батьків. Ти підростав і неодмінно захотів би знати щось про них. Став би шукати, якби знав, що живі. От я й придумав байку з епідемією і переїздом… Ти ріс кволим не через неіснуючу хворобу. Тавро, випалене при народженні, ледве тебе не вбило. Коли трохи підріс і став запитувати про нього, я вигадав дивовижну історію, яка не лізла ні в які ворота, але ти малий любив усілякі казочки. Насправді тавро — це древня руна, що означає «Справедливість». Це колись таємний знак Воїнів Шаку, за яким ми впізнавали один одного. Чому усіх немовлят заклеймили тоді саме цією руною, я можу лише здогадуватись. Жерці боялись, що не всіх доправлять до Верховного Храму. Вони чекали нашого спротиву, тому й вирішили помітити вас. Та й спосіб був жорстокий, але надійний, мало хто б з малих вижив після такого…
Всі чотирнадцять років я переховував тебе від відвідувачів, був суворим, коли забороняв їхати зі мною в місто. Не завжди дозволяв бавитися із сільською дітворою. Думав, що так захищаю тебе. Думав, що вирвавши з лап смертельної небезпеки, назавжди сховаю. Але доля розпорядилась, як завжди, інакше…
Розділ 57
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Айхо, або Подорож до початку» автора Фариняк Оршуля на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 56“ на сторінці 4. Приємного читання.