Розділ 42

У той же вечір, засмучений, роздратований та зраджений, як тоді вважав, я покинув Оздерію і вирушив у чергові мандри. Але через десять років повернувся, щоб розшукати твоїх батьків. Туга за ними не давала спокою довгі роки. Але, як виявилося, Сохломир і Айсолара загадково зникли з міста незадовго після мого від’їзду. Я дуже здивувався, бо останній раз, коли бачив їх, твоя мама була при надії. З дня на день мав з’явитись на світ ти, Айхо. Куди пропали друзі — цілковита загадка.

— Так все ж, через що ви посварились? — запитав я, глибоко здивований почутим.

— Я розповів твоїм батькам усе, що дізнався за час мандрівки. Тобі теж це корисно почути. Айсолара і Сохломир були найближчими друзями, і я вирішив нічого не приховувати, навпаки, відкрити очі на правду. Намагався пояснити, що з жерцями потрібно боротися. Тому що вони чинять зло, тримають нас у незнанні, приховують істину. Розповів те, що Вогненну Війну насправді розпочали жерці. Вони не приборкали найдревніших, а знищили їх. Але, на щастя, не усіх. Єдиний древній, що дивом залишився живим, відкрив усю правду обраним людям, які заснували Орден геліонатів. А жерці, проливши невинну кров у цій страшній війні, переконали усіх, що нібито завдяки древнім рунам, які охороняє Верховний Храм, вони загнали драконів назад у підземелля Крекоса і втримують їх там силою магії. Переконавши в цьому народ, жерці стали єдиною владою на Півострові. Та геліонати, дізнавшись правду, повстали. Ми поклялися на вірність Найдревнішому, Джерелу Істини, і служимо тільки йому. Ми знищимо жерців та їх режим, і світом знову керуватиме істинна мудрість і добро.

Я повільно підворушив жарини у каміні, а сам збентежено розмірковував над почутим. Від Есхи дещо вже знав про протистояння жерців і Ордену. Але те, що діями геліонатів керує Найдревніший, ошелешило! На Півострові відбувалися незрозумілі, дивні речі.

— Але чому батьки не захотіли слухати?

— Те, що твоя мама могла б обуритись, почувши розповідь, я очікував. Вона належала до одного з Храмів міста, прислуговувала там. Але те, що це назавжди посварить нас із Сохломиром, стало повною несподіванкою. Я довго думав над цим. Єдине, що приходило в голову: щось відбулося з другом за рік, який не бачились. Пам’ятаю, коли я тільки повернувся з подорожі і ми зустрілись, він сказав, що має розповісти щось дуже важливе. Та я так і не дізнався про це, бо в той же вечір першим розповів про геліонатів. Ми посварилися і розлучились назавжди.

Я слухав Ескалара, а в голові роїлась купа незрозумілостей і запитань. Мама прислуговувала в Храмі? Як же дід Радо допустив це? І тут я прозрів.

— Ескаларе, ти ж мав знати батька Айсолари? Діда Радо?

— Діда Радо? Ти помиляєшся, Айхо. Батька Айсолари звали Артак, а про Радо я ніколи не чув.

В очах потемніло, в роті з’явився неприємний присмак. Що ж таке говорить Ескалар?! Я це можливо?! Невже Ескалар помилився, і його друзі не мої батьки, імена випадково співпали. Але амулет! Есха передала дочці. Ескалар підтвердив, що бачив амулет у Айсолари. Тепер талісман у мене! І передав його дід Радо! Але про Радо чомусь не знають ні Ескалар, ні Есха!

— Айхо, це не все, про що я хотів поговорити, — перервав роздуми маг.

За спиною Алакега палахкотів вогонь, тепер я не міг бачити обличчя мага, захованого тінню.

— Ти чув колись пророцтво про Обраного?

Я обережно змовчав.

— Це древнє пророцтво, воно допоможе скоро змінити світ на краще…

Ескалар розповів все те, що я вже знав про передбачення від Есхи. Але, на відміну від бабці, свято вірив, що пророцтво от-от здійсниться. Ескалар говорив схвильовано, через що часто зупинявся, переводив подих.

— Це пророцтво про тебе, Айхо. Ти і є Обраний! Ти боротимешся з нами проти жерців. Нарешті здолаємо темних! Нарешті у світі запанує мир!

Я не впізнавав Ескалара. Щоки мага палали, пронизливий погляд горів нестримною фанатичною вірою! Недавня симпатія змінилась на побоювання. Тільки зараз починав розуміти, чому на невільничому ринку геліонати заплатили таку високу ціну. Адже впевнені, що нарешті знайшли Обраного.

— Ескаларе, зачекай! — зупинив я пристрасну промову мага. — З чого ти взяв, що я — Обраний?

— Розумію, Айхо, важко повірити в ТАКЕ! Але ще на піратському березі я запідозрив: ти — не звичайний хлопець! Звичайні хлопці не можуть протистояти магії. А магії, якою володію, достатньо, щоб перетворити тебе на купку попелу. Я застосував примітивне невинне закляття, пам’ятаєш, на що ти перетворив чаклунську паличку?