Розділ «32»

— Ти викликала міліцію? — відповів він запитанням на запитання. На мій подив, Олексій Никифорович був зовсім спокійним, але не збирався більше нічого пояснювати.

— Так. А ви сподівалися на інший результат?

— Ніхто нічого не доведе…

— Сумніваюся, — зараз мене переповнювали гнів і огида. Ще жодна людина так низько не падала в моїх очах.

Щодо Лаєни, то я спробувала її якось привести до тями. Щастить мені сьогодні на зацьковані й затуманені очі. Спочатку Петришин, потім колишній начальник, тепер Лаєна. Але тут я засумнівалася. Людям же властиво помилятися?

— Тебе як звати? — запитала я в жінки.

— Лєна, — прошепотіла вона.

Я полегшено зітхнула. Усе-таки виявилася права!

Коли всіх умовностей було дотримано й наша славна міліція залишила квартиру з нещасливим числом тринадцять, ми зі Стасом, глянувши на годинник, теж почали збиратися додому.

— Ви мене тут покинете? — в очах у Лєни промайнув острах.

— Якщо хочеш, підемо до мене ночувати, — запропонувала я.

— А можна? — чомусь зраділа жінка.

— Ну звичайно, до того ж, ми сусіди. Йти недалеко.

Ми зручно влаштувалися з великими чашками какао в моїй кімнаті. Я виділила Лєні свою нічну сорочку та місце на тахті. Сама ж влаштувалася на розкладному кріслі.

— Якби не ти з цим чоловіком, — тихенько сказала вона, — вже й не знаю, де б зараз була й чи була б взагалі…

— Це Стас, мій добрий знайомий. До речі, якби не він, то не впевнена, що змогла б стільки всього дізнатися, а тим паче, потрапити до тебе в квартиру. І ще, я не буду надто нав'язливою, якщо попрошу розповісти, чому ти там опинилася? Я стільки заочно знаю про тебе й твою сестру, що вже навіть не терпиться почути пояснення того, що сталося, з перших вуст…

— Звичайно. Але як ти дізналася про мене заочно, і взагалі, чому ми з Ланкою тебе так зацікавили?

Жінка мала рацію. Перш, ніж ставити запитання їй, треба хоча б коротко розповісти про себе й усе пояснити. Тому я повідала історію про те, як стала охоронцем Олексія Никифоровича та як мало не зробилася жертвою невідомого мені отруйника, як чергувала на телефоні в квартирі нового боса й «нарвалася» на справжню Лану, ладну роздерти мене на клапті.

— Так… Ну й пригоди, — Лєна дивилася на мене захопленими очима. — Ти мене запитай, чого не знаєш, а я спробую відповісти на всі запитання. Впевнена, що після таких халеп ти заслужила того, щоб дізнатися про деякі таємні сторони нашого сімейного життя.

— Ну, дещо я знаю. Як ти жила — зі слів подруг, тож, почни з того моменту, як і чому ви з чоловіком розлучилися…