TextBook Мені зв’язали руки й ноги кабельним дротом і кудись понесли. Крізь верховіття дерев прозирав молодий місяць, який теж сміявся вигнутим у дугу писком.
Вони принесли мене до студебекера і через задній відкритий борт жбурнули, як снопа, у кузов. Його днище було обшите бляхою, щоб легше змивати кров.
— Собєрітє трупи, — сказав той-таки голос, з яким я так нерозважливо жартував у лісі.
Я думав, що мертвих хлопців укидатимуть до мене, але вони зносили їх до ще однієї вантажівки, яка стояла поруч. До мого ж кузова шпурляли підібрану зброю — «емпій»… «шмайсер»… ручний кулемет… ще автомати… Я їх упізнавав, і від того мене брав не жаль, а душив сором, такий тяжкий, що я ладен був битися головою об залізне днище. Ніби перехитрив не лише смерть, а й Сірка, Броза, Змія, Сулиму, Вербу, Сома.
— Адін… два… трі… — гупали мертві тіла об днище сусідньої вантажівки. — Чєтирє… пять… А на етом сапогі нічєво! Помєняємся.
— Потом, потом!
— Потом нє захватіш…
— Всє?
— Всє, та’ріщ лєйтєнант!
— Нікаво нє забилі?
— Нікак нєт!
— Тагда заводі!
До кузова напхалося повно солдатні, яка повсідалася на лавах уздовж кабіни та під бортами, а решта стояли і терлися смердючими чобітьми об мою голову, плечі, ребра.
— Осторожно с нім!
— Давєзьом тьоплєнькаво, та’ріщ лєйтєнант!
Москалі так заіржали, що загойдався важкий студебекер. Втрачаючи рівновагу, вони топталися по мені чобітьми, та я не відчував болю. Хотів, аби затоптали мене на смерть. У голові билася думка: «Хто? Хто? Хто?»
І хоч не треба все піддавати сумніву, і то не є добре — всіх ставити під підозру, але як би ти, друже Сірку, міркував на моєму місці? Якщо до Струсівського лісу нас покликав «579-й», то чи не мав я права подумати, що це він заманив нас у пастку? Чи не міг припустити, що «579» — код Буревія і гебістам таки вдалося захопити його живим? Хіба не хвалився Свердлов Марійці, що найбільше користі вони мають від спілкування з провідником Буревієм?
«Якби то була правда, то не хвалився б», — сказав Сірко.
«Тоді хто?»
«Ти вижив — тобі видніше. Навіщо питаєш у мертвих?»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Троща» автора Шкляр В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (48)“ на сторінці 9. Приємного читання.