Операції:
1 — подача заяви банку-емітенту про виставляння акредитиву; 2-банк перераховує з розрахункового рахунку платника гроші на окремий акредитивний рахунок у виконуючому банку;
3 - виконуючий банк сповіщає постачальника про те, що гроші приготовані для оплати;
4 —постачальник, упевнений, що гроші приготовані, відвантажує товар;
5 - одночасно постачальник звертається у свій виконуючий банк з вимогою про зарахування на рахунок грошей (після надання документів про відвантаження (реєстр рахунків));
6 - банк перевіряє документи, переконується в тому, що усі умови акредитиву дотримані, і перераховує гроші на розрахунковий рахунок постачальника.
Перевага такої форми розрахунків полягає в тому, що відсутня затримка оплати продукції і послуг, гроші заздалегідь приготовані і одержувач коштів упевнений, що зразу, навіть в день відвантаження, може отримати гроші, що призначені йому.
Проте, в розрахунках непокритими акредитивами є деякі особливості. Річ у тому, що у виконуючому банку оплата продукції постачальникові здійснюється не за рахунок коштів, заброньованих заздалегідь, а лише у разі, якщо між банком-виконавцем і банком-емітентом встановлені кореспондентські стосунки.
4. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.
У ринкових умовах набули поширення розрахунки вимогами-дорученнями, при яких постачальник пред'являє вимогу до покупця сплатити на підставі спрямованих йому розрахункових документів вартість поставленої продукції або виконаних робіт.
Платіжні вимоги-доручення виписуються на бланках встановленої форми і разом з документами про відвантаження і рахунками прямують в банк покупця. Банк передає документи платникові, який ставить на вимозі-дорученні свою печатку на усіх екземплярах і передає їх в банк. Банк, отримавши ці документи, що по суті акцептуються, списує кошти з рахунку платника (див схему 5.4.). Після завершення операції документи розміщуються для зберігання в папку "документи дня".
Схема 5.4. Розрахунки платіжними вимогами — дорученнями
Операції:
1 - операція починається від постачальника - одержувача грошей, який направляє вимогу-доручення в банк платника;
2 - платник, погодившись платити, підписує цей документ і передає обслуговуючому його банку;
3 - в банку гроші знімаються з розрахункового рахунку платника;
4 — гроші перераховуються в банк постачальника, де зараховуються на його розрахунковий рахунок.
Другий екземпляр документів прямує до банку, обслуговуючого постачальника. Термін подання платником в банк отриманих від постачальника вимог визначається сторонами в договорі. Якщо виникає необхідність переказати гроші телеграфом, то на усіх екземплярах вимоги-доручення робиться спеціальна відмітка: "платіж перевести телеграфом". Зрозуміло, платіжна вимога-доручення виконується банком платника лише за наявності у нього на рахунку грошей. Якщо платник відмовляється повністю або частково від оплати, то суперечка вирішується безпосередньо сторонами в порядку і в терміни, визначені договором. У договорі може бути передбачена відповідальність за несвоєчасне подання в банк для оплати документів і доручень. Розрахунки по вимогах-дорученнях по суті наближаються до розрахунків, які забезпечують обов'язковий платіж за наявності грошей на рахунку покупця.
5. Розрахунки платіжними вимогами.
5.3. Готівковий обіг і особливості його організації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гроші і кредит» автора Бандурка О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „TEMA 5. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ“ на сторінці 9. Приємного читання.