Розділ «TEMA 5. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ»

- СЕП є повністю закритою (кошти з її фінансового простору витікати не можуть):

- оборот коштів іде за принципом "брутто": кожен платіж відображається на коррахунку;

- ініціатива платежу належить банку-платнику (дебетує свій коррахунок):

- виконання платіжних доручень іде по черговості надходжень і в межах наявних коштів на коррахунках;

- платежі здійснюються в межах реального часу (платіж завершується протягом операційного дня);

- зарахування коштів іде тільки після їх списання з коррахунку банку-платника.

5.2. Безготівковий обіг та форми безготівкових розрахунків

Безготівковий грошовий обіг є основною формою грошового обігу в народному господарстві. Принципи, порядок розрахунків, форми безготівкових розрахунків в сучасних умовах економіки України регулюються Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" зі змінами, які затверджені постановою НБУ. Цей документ є основним в організації безготівкового грошового обігу в Україні. Він визначає передусім принципи організації безготівкових розрахунків. Основні з них:

1. Підприємства усіх форм власності повинні зберігати свої грошові кошти в банках на рахунках і використовувані їх для міжгосподарських розрахунків в безготівковому порядку шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок одержувача. Виняток становлять невеликі суми грошей, які можуть в готівковій формі зберігатися в касах підприємств як перехідний залишок, використовуватись для здійснення невеликих міжгосподарських платежів, витрачатися з готівкової виручки на внутрішньогосподарські потреби в порядку і розмірах, встановлених банком.

Дотримання цього принципу маг важливе значення для впорядкування і зміцнення грошового обігу в країні. В той же час він певною мірою суперечить економічній самостійності підприємств, оскільки обмежує їх право вибору форми використання своїх грошей — готівкової або безготівкової. Очевидно тому на практиці цей принцип часто порушується.

2. Момент здійснення платежу має максимально наближатися до моменту відвантаження товарів. Таке зближення сприяє скороченню перерозподілу ресурсів між суб'єктами господарювання, сприяє прискоренню процесів реалізації, кругообігу фінансових ресурсів. В той же час дотримання цього принципу не завжди узгоджується з характером кругообігу засобів суб'єктів господарювання, станом платіжної дисципліни, з економічними інтересами учасників розрахунків. Тому на практиці часто допускаються відступи від цього принципу: застосовуються або попередня оплата, або тривале відстрочення платежу. Відстрочення платежу може бути за погодженням сторін (комерційний кредит) або примусовим (прострочена заборгованість платника постачальникові).

Попередня оплата широко використовувалася в Україні в 1992 -1993 рр. за рішенням уряду і Національного банку України з метою обмеження відвантаження платоспроможним покупцем і прискорення розрахунків. Наступна оплата у формі комерційного кредиту розвинена в Україні поки слабо, а примусове відстрочення платежу набуло широкого розмаху у зв'язку з низькою договірною дисципліною і слабкою платоспроможністю підприємств. У міру розвитку комерційного кредиту і вексельного обігу, оздоровлення фінансового стану суб'єктів господарювання з'явилися передумови для дотримання цього принципу, змінився механізм його реалізації. Порушниками цього принципу часто є самі банки, затримуючи зарахування на рахунки одержувачів коштів, списаних з рахунків платників, використовуючи їх у своєму обороті. Щоб присікти таку практику, Верховна Рада України своєю постановою від 25 червня 1993 року встановила нормативні терміни обороту банківських платіжних документів — 7 днів усередині України і 3 дні усередині області. У разі порушення цих термінів платник має право в безакцептному порядку стягнути з обслуговуючого його банку пеню у розмірі 2% від суми затриманих документів за кожен день затримки. Банк платника повинен встановити винуватця затримки і якщо це не він, а підприємство зв'язку або банк одержувача, може стягнути суму пені з останнього в безакцептному порядку.

Банки зобов'язані забезпечити списання і зарахування засобів по рахунках своїх клієнтів в день надходження до них розрахункових документів.

3. Платежі з рахунку підприємства здійснюються банком з відома власника рахунку і в черговості, встановленій керівником підприємства. Без згоди платника списання коштів з його рахунку допускається лише у випадках, встановлених чинним законодавством. Це передусім платежі по виконавчих і прирівняних до них документах, по стягненню недоїмок по усіх видах платежів до бюджету, до фондів соціального страхування, до інших небюджетних фондів, а також штрафні платежі за розпорядженням Державної фінансової інспекції України і Антимонопольного комітету.

Вказані списання коштів без згоди платника здійснюються в календарній черговості надходження в банк відповідних документів. Якщо на рахунку платника недостатньо коштів для безспірних платежів, то вони здійснюються у міру надходження коштів на рахунок, але також в календарній черговості.

Вказаний принцип мас. на меті забезпечити повну самостійність суб'єктів господарювання у використанні своїх грошових коштів. У міру розвитку ринкових стосунків він отримає подальший розвиток, зокрема, через конкуренцію переліку приводів для безперечного списання коштів з рахунків суб'єктів господарювання.

4. Суб'єкти господарювання мають право вибору форми розрахунків і способу платежу з числа передбачених чинним законодавством. Вони закріплюють їх у своїх договорах і угодах при невтручанні банків. Останні можуть тільки рекомендувати своїм клієнтам застосовувати найбільш доцільну форму розрахунків або спосіб платежу виходячи із специфіки їх діяльності і організації взаємних стосунків.

5. Суб'єкти господарювання мають право вибору банків для відкриття свого рахунку. Розрахунково-касове обслуговування банками своїх клієнтів здійснюється на договірній основі в порядку виконання їх розпоряджень про перерахування або видачу готівки з рахунку відповідно до встановлених правил.

Цей принцип адекватний ринковим умовам і став формуватися лише останніми роками, коли почалася ринкова трансформація економіки України. Він має важливе значення для забезпечення усім переваг безготівкових платежів:

- дозволяє збільшувати кредитні ресурси банків, розвивати кредитні стосунки;