Розділ «12.3. Центральні банки. Генезис, функції та операції НБУ»

в) створенням наднаціональних центральних банків.

Значно сприяє міжнародній діяльності НБУ і ухвалений в 1999 р. окремий Закон України "Про Національний банк України".

Але економічні основи міждержавної діяльності центральних банків були закладені ще раніше. Так, ще в 1930 р. в м. Базелі (Швейцарія) був створений Банк міждержавних розрахунків - БМР. Основні його функції зводилися до сприяння співпраці між центробанками; забезпеченню умов для проведення центробанками міжнародних фінансових операцій; а також виступати в ролі довіреної особи або агента центробанків - членів БМР в проведенні міжнародних розрахунків. Оскільки центробанки є акціонерами БМР і одночасно його клієнтами, самі БМР стали називати "банком центральних банків".

У середині 70-х років XX ст. під егідою БМР був створений Комітет з банківського регулювання і нагляду (Базельський комітет, або "Комітет Кука" - по імені одного з директорів Банку Англії, який очолював цей комітет). Комітет підтримував зв'язки з регіональними професійними організаціями банківського нагляду, давав рекомендації по розвитку банківських систем з урахуванням особливостей національної економіки. З цією ж метою Комітетом в 1990 р. була створена регіональна група банківського нагляду країн Центральної і Східної Європи.

Розвиток регіональної економічної інтеграції в Західній Європі призвів до змін і в банківській системі. Створення Європейської економічної спільноти - ЕЭС (пізніше Європейський Союз - ЄС) призвело до формування Європейської валютної системи і власної валюти (екю). Функції емісії екю були покладені на Європейський фонд валютного співтовариства. Успішний розвиток європейської валютної системи створив умови для створення Європейського Валютного Союзу (ЄВС) і створення в 1994 р. Європейського валютного інституту для розробки правил і процедур створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) і, нарешті, введення в обіг єдиної європейської валюти - євро. Створення ЄСЦБ як дворівневої системи, де є з одного боку Європейський центральний банк (European Central Bank) - СЦБ і з іншого, система національних центробанків країн Євросоюзу логічно і практично завершило введення євро (з І січня 1999 р.) а також розробку завдань по реалізації єдиної монетарної політики в зоні євро, проведення міжнародних валютних операцій, збереження золотовалютних резервів і управління ними, сприяння чіткому функціонуванню платіжних систем. ЄЦБ почав функціонувати з 1 червня 1998 р. з штаб-квартирою у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Щорічно він направляє звіт про діяльність ЄСЦБ Європарламенту. Комісії і Раді Міністрів ЄС.

НБУ, як центральний банк, також активно співпрацює з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями, перш за все з МВФ, який виконує функції головного органу міждержавного валютного регулювання і за своїм Статутом виконує регулятивну, емісійну, консультативну, кредитну і дослідницьку функцію.

Статус НБУ визначається його залежністю або незалежністю від органів державної влади. У Законі України "Про Національний банк України" сказано, що органи державної влади (законодавчої і виконавчої) не мають права втручатися у виконання НБУ своїх функцій, передбачених законодавством. Окрім цього. НБУ отримав право підтримувати (чи не підтримувати) економічну політику лоти, поки вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці. Це свідчить про незалежний статус НБУ в економічній структурі України.

Більше того, посилюється незалежний статус НБУ і тими положеннями Закону, які забороняють банку давати кредити уряду на фінансування витрат державного бюджету. А здійснювати операції з державними цінними паперами НБУ може лише на вторинному ринку, що також сприяє зменшенню тиску уряду, який прагне покрити дефіцит держбюджету за рахунок емісійних коштів НБУ.

Незалежний статус НБУ підкреслюється його підзвітністю Президентові і Верховній Раді України. Останні мають повноваження призначати на посаду і звільняти з посади Голову НБУ (на п'ять років). Голова НБУ інформує Президента і Верховну Раду про діяльність банку і стан грошового обігу. За законом України "Про Національний банк України" Рада НБУ щорічно вносить Верховній Раді основні положення грошово-кредитної політики для інформування, а Рахункова палата Верховної Ради здійснює перевірки НБУ в частині руху коштів Державного бюджету і виконання кошторисів.

Незалежний статус НБУ проявляється і в його самостійності дій. НБУ здійснює витрати за рахунок власних прибутків в межах кошторису, встановленого Радою НБУ. Надлишки перевищення прибутків над витратами вносяться до бюджету, а перевищення витрат над прибутками покриваються з бюджету наступного за звітним року. Отримання прибутку не є метою діяльності банку. Незалежний статус НБУ підкріплюється його юридичною самостійністю, відособленим майном, яке знаходиться в його повному господарському розпорядженні.

Структура НБУ має функціонально-територіальний характер і підпорядкована його статусу і функціям, які він виконує. Відповідно до чинного законодавства, структура НБУ включає наступні елементи:

1) центральний апарат (у складі якого департаменти, управління і відділи);

2) територіальні управління НБУ в областях (у 23 обласних центрах) і АР Крим:

3) розрахункові палати;

4) банкнотно-монетний двір:

5) фабрика банкнотного паперу (у м. малині Житомирської обл.):

6) операційне управління:

7) центральна розрахункова палата;

8) центральне сховище:

9) державна скарбниця.