Розділ «ТЕМА 7. ВАЛЮТНИЙ РИНОК»

- пряме обмеження окремих видів банківських операцій:

- визначення граничної маржі по окремих видах операцій;

- лімітування обліку та переобліку векселів.

Валютний курс в Україні згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 17.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" регулюється НБУ та Кабінетом Міністрів України. В ході розвитку економіки та інтернаціоналізації господарських зв'язків в Україні використовувались різні режими валютних курсів - від плаваючого (ринкового) до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого. Не завжди для введення плаваючого курсу були створені відповідні умови, такі як конкурентоспроможність економіки, розвинутість банківської інфраструктури, гнучкість цін та інші. Інколи (як це було у 1992 році) плаваючий режим курсу українського карбованця був введений на непідготовлений грунт. Наслідком стала нерівновага на валютному ринку з дефіцитом пропозиції. Значно зросла доларизація економіки та бартеризація зовнішньої торгівлі. У 1993 році був введений фіксований курс карбованця з такими наслідками як збільшення бартеру, зменшення надходжень іноземної валюти, зростання зовнішнього боргу та відтік за кордон капіталів. З 1994 року ринковим методам стабілізації валютного курсу на основі попиту та пропозиції стало надаватись більшої уваги. У 1996 та 1997 роках підтримувався плаваючий ринковий курс гривні (після грошової реформи 1996 року) у межах валютного коридору. У 1999 році НБУ відмовився від валютного коридору і перейшов до гнучкого валютного курсу при збереженні деяких адміністративних обмежень. Лібералізація валютного ринку встановлювала відновлені операції на міжбанківському ринку та ліквідацію обмежень на граничні відхилення від офіційного курсу, а також нові правила встановлення останнього.

На сучасному етапі розбудови економіки України курсовий режим, як такий, не є визначальним чинником динаміки курсу. Головне - ефективність та адекватність валютної політики. Валютний курс має кореспондувати з його реальним значенням.

Невідповідність тільки посилює диспропорції в економіці та позбавляє монетарну політику адекватного показника стану грошово-кредитної сфери.

Головне полягає у адекватності валютної і економічної політики. Зараз (на 13.ХІ1.2012) МВФ вимагає (і Україна погодилась) перейти до гнучкого курсоутворення. Хоч є і деяке зауваження: "при узгодженні переходу з розвитком фінансової системи та удосконаленні механізму відсоткових ставок". Виконанню цього сприяє зниження дисбалансу між валютними кредитами та депозитами, а також зменшення банківської зовнішньої заборгованості.

Валютні операції реалізують функції валютного ринку. Валютні операції у звичайному розумінні - це платежі, що пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. У зазначеному вище Декреті KM України 1993 року, до таких операцій належать:

У операції, що пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій між резидентами у валюті України;

- використання валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності:

- вивезення, переказ і пересилання на територію України та за її межі валютній цінностей.

Операції валютного ринку можна класифікувати за наступними ознаками:

- за формою здійснення (готівкові, безготівкові): )

- за терміном здійснення (касові, строкові):

- депозитні (до запитання, короткострокові);

- кредитні (короткострокові, середньострокові, довгострокові);

- конверсійні (форвардні, ф'ючерсні, опціонні. своп, спот, арбітраж).

Конверсійні операції є найбільш поширеними:

Форвардні операції є строковими: учасники домовляються про купівлю-продаж валюти на певну дату за курсом, визначеним у форвардному контракті. Використовуються два показники: валютний курс та ставка на депозити (як правило, це ставка за єврокредитами і процент за міжбанківськими депозитами в Лондоні -LIBOR-London Inte Bank Offered Rate). Ризик за форвардним контрактом формується з різниці між узгодженою процентною ставкою і ставкою LIBOR, де дві ставки визначаються на дату розрахунків. Часові лаги при укладенні форвардних угод можуть бути різними-від 1 місяця до І року, але традиційно не перевищують 3 місяців. З моменту дії угоди до її закінчення ніякі операції не проводяться.

Форвардні контракти - обов'язкові для виконання і не використовуються для спекулятивних операцій. Найпоширенішими є два виду угод: форвард аутрайт(forward outright) і валютні своп и (currency swap).Фopвapд аутрайт - це укладена сьогодні валютна угода (незворотна. позабіржова, обов'язкова для виконання) на купівлю однієї валюти за іншу за узгодженим курсом з поставкою на певну дату. Валютні свопи - це обмін кредитними зобов'язаннями, або контрактами на купівлю іноземної валюти за національну з її майбутнім зворотним викупом в певний час. Різниця між курсом продажу та купівлі є ставкою свопу.