Розділ «ТЕМА 7. ВАЛЮТНИЙ РИНОК»

- облікова політика та політика обов'язкових резервів; У безпосереднє втручання держави у курсоутворення.

Валютна інтервенція — безпосереднє втручання Центробанку (або казначейства) у валютний ринок до купівлі і продажу інвалюти. Центробанк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна, курс низький ; або продає її коли курс високий.

Валютний демпінг—знецінення національної валюти з метою нарощування експорту товарів за світовими цінами (або. які такими визнано). Це відбувається наступним чином:

1) експортер купує товари на внутрішньому ринку за національну валюту по поточному курсу, а продає на зовнішньому ринку за іноземну валюту за цінами, нижче середньо світових;

2) джерело зниження цін - курсова різниця іноземної та національної валюти;

3) вивезення товарів у масовому масштабі забезпечує надприбутки експортерів; демпінгова ціна буває навіть нижчою за ціну виробництва або собівартість, однак дуже занижена ціна експортерам невигідна, оскільки викликає конкуренцію з національними товарами в результаті їх реекспорту іноземними контрагентами.

Операції центробанків - об'єктом операцій на відкритому ринку є цінні папери, що мають високу ліквідність, користуються попитом З незначним коливанням ринкової вартості. Зміни Центробанком обсягів купівлі-продажу ведуть до змін резервів комерційних банків, що призводить у свою чергу, до змін обсягів банківських кредитів. ЦБ купує цінні папери, коли ставить мету збільшити грошову масу, знизити вартість грошей, тобто знизити вартість грошей, а разом з цим і рівень процентної ставки. Зросте активність дій підприємців, пожвавиться ринкова кон'юнктура. Зменшення об'єму купівлі-продажу діє у зворотному напрямі.

Облікова політика га обов'язкові резерви. Така політика існує у багатьох країнах з метою забезпечення ліквідності банків та регулювання у грошово-кредитній сфері у зв'язку з тим, що між розмірами банківських резервів та їх операціями існує взаємозв'язок. Цей зв'язок може мати і негативні наслідки, що витікають із ринкової поведінки банків, як конкурентів у погоні за прибутком. Тому важливо створити умови для рівноправної конкуренції щонайперше за допомогою монетарного регулювання та його інструментів.

Обов'язкові резерви — кошти, які комерційні банки повинні зберігати на своїх кореспондентських рахунках у центральному банку відповідно до встановлених нормативів. Резерви виконують функцію забезпечення діяльності (мінімальну ліквідність, гарантування заощаджень, тощо), а також використовуються як інструмент грошово-кредитної політики. Величина резервів не є однаковою; вона змінюється у відповідності з економічною ситуацією та розвитком самої банківської системи.

Облікова політика - політика регулювання діяльності комерційних банків, яка проводиться шляхом встановлення облікової ставки. В Україні облікова ставка, яку формує НБУ. - це виражена у відсотках плата, яку НБУ бере за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі (переобліку) векселів до настання строку платежів по них і утримується з номінальної суми векселя. Ця ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і виконує функцію орієнтира ціни грошей.

За період незалежності цей інструмент використовувався не часто: у 1992 році (період наростання інфляції та гіперінфляції) облікова ставка була підвищена з 80 до 100%; у 1993 році - до 240%; у 1994 році ставка змінювалась 5 разів відповідно інфляції, збільшилась до 300%. У 1997 році протягом десяти місяців ставка знизилась з 40 до 16%. У подальшому розвитку її величина коливалась, однак весь час залишалась нижчою від рівня інфляції.

Рефінансування пом'якшує політику обов'язкових резервів та поліпшує ліквідність банків. Воно здійснюється, як правило, у двох формах:

1) компенсаційного рефінансування;

2) кредитного рефінансування.

Компенсаційне рефінансування може здійснюватись за такими напрямками: переоблік векселів; безпроцентний флотинг (сальдо неоплачених операцій) за безготівковими розрахунками з Центробанком; урахування готівки за виконання обов'язкового резерву. Центробанк може також видати комерційним банкам такі кредити: звичайний: редисконтний (в обмін на цінні папери); ломбардний (під заставу цінних паперів).

Кредитне рефінансування має два різновиди: для фінансування централізованих інвестицій (цільовий кредит) - під розпочаті проекти; і конвертований кредит рефінансування - для реструктуризації комерційного банку.

Безпосереднє втручання держави у курсоутворення - жорсткі міри, які використовуються у традиційних формах девальвації та ревальвації. Перша: це зниження валютного курсу; друга - підвищення курсу. Девальвація мас метою стимулювання експорту та отримання імпорту, створення умов валютного демпінгу. В умовах плаваючих валютних курсів і девальвація і ревальвація відбуваються стихійно, протягом тривалого періоду і майже не виступають інструментами стабілізації валюти. Вони стільки засобами приведення офіційного курсу у відповідність з ринковим. Тому разом з жорсткими мірами центральні банки застосовують і вибіркові міри обмежень для різних банків. Це, зокрема:

- визначення верхньої межі процентної ставки;

- укладання угод з банками на окремі види кредиту;

- встановлення "кредитних стель" річного приросту позик;