Розділ «ТЕМА 7. ВАЛЮТНИЙ РИНОК»

Конвертована валюта— валюта, що вільно обмінюється на валюти інших країн по курсу, що формується у встановленому порядку і вільно вивозиться і ввозиться через кордон.

Частково конвертована валюта - валюта, обмін якої на інші валюти має певні обмеження у вивозі для резидентів, а також по окремих видах обмінних операцій. Така валюта обмінюється тільки на певні іноземні валюти і не за всіма видами міжнародного обороту. В країнах з такою валютою держава встановлює валютні обмеження.

Не конвертована валюта — валюта, яку неможливо вільно обміняти за ринковим курсом на іноземні валюти. їх вивіз жорстко обмежується. Як правило, це валюти слабо розвинених країн, або країн, що переживають глибоку і хронічну фінансову і економічну кризу.

Міжнародна торгова валюта - валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій.

Міжнародна резервна валюта - валюта, яка використовується для покриття дефіциту платіжного балансу або надання фінансової допомоги та позик.

Резервна валюта — вільно конвертована валюта, у якій центральні банки інших країн зберігають та накопичують резерви для міжнародних розрахунків. Як правило, це валюти країн-лідерів у світовій торгівлі. В основному торгівельні операції здійснюються у доларах США, японських йенах, швейцарських франках. Тому долар, йена і франк є резервними валютами.

Клірингова валюта - валютна одиниця, у якій ведуться розрахунки в банках по різних операціях між країнами, які уклали клірингові угоди про взаємозалік вимог і зобов'язань. Це валюта мас виключно ідеальну розрахункову форму у вигляді бухгалтерських записів на банківських рахунках. Клірингові угоди укладаються для вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів; для отримання пільгового кредиту від кредитора, що мас активний платіжний баланс: як відповідь на дискримінаційні заходи іншої держави, а також для фінансування країни з пасивним платіжним балансом країною з активним платіжним балансом. Така валюта почала вводитись з 1931 року (період світової економічної кризи).

Як видно, конвертованість валюти є найважливішою її характеристикою. Для отримання такої характеристики валюта країни має спиратися на високо розвинену грошову і банківську систему, чітко налагоджений механізм валютного регулювання, нагромаджені золотовалютні резерви а також вільні експортно-імпортні відносини.

Повністю конвертовані валюти надають можливість вільного обміну національної валюти на іноземні для всіх категорій власників, тобто юридичних та фізичних осіб, резидентів і нерезидентів по всіх видах операцій — поточних, капітальних та переказів.

Конвертованість валюти країни досягається шляхом не одного кроку. Це зрушення, насамперед, в економіці країни, вихід її на передові світові рубежі по багатьох показниках зростання виробництва та життєвого рівня людей. Це розвиток ринкових відносин у країні, який торкається фінансово-кредитної інфраструктури та ринкової поведінки суб'єктів господарювання, відкритості її економіки для інших країн. Тому, за даними "Енциклопедії банківської справи", наприклад, з 205 країн світу тільки 22 валюти були вільно конвертованими; на 27 травня 2008 року їх було всього 172. Це такі валюти як: євро. долар США, британський фунт стерлінгів, японська йена. канадський, австралійський, гонконгівський, сінгапурський та новозеландський долари, південнокорейська вона, шведська, датська та норвезька крона, південноафриканський ранд, швейцарський франк, ізраїльський шекель, мексиканське песо. Національна валюта України - гривня до 1997 року була неконвертованою. Зараз гривня належить до частково конвертованих. Часткова конвертація гривні відкриває шлях до більш високого рівня її конвертації.

Конвертацію валюти можна розглядати з точки зору її обмежень в обігу. Так. дозвіл на конвертацію валюти для нерезидентів характеризує її як зовнішньо конвертовану валюту; якщо конвертація дозволена тільки для резидентів,- внутрішньо конвертована. Якщо конвертація розповсюджується тільки для здійснення поточних операцій, вона називається поточною конвертацією; якщо для платежів за рухом капіталу -капітальною.

Таким чином, конвертація валюти розкриває складність валютних відносин, які формуються між економічними суб'єктами різних країн та дотримуються вимог законодавства цих країн. Валютні відносини реалізуються у різних секторах світового ринку і тому зазнають впливу правил, традицій та регуляторних документів міжнародного характеру. Наявність різного роду валют (національної валюти імпортера, валюти міжнародного платежу, національної валюти експортера) призводить до істотного впливу однієї валюти на іншу. Виникає загроза валютних ризиків, переплетення та суперечностей економічних інтересів різних держав. Тому валютні відносини - надзвичайно складний об'єкт регулювання, але вкрай важливий в умовах фінансової глобалізації. Рівень розвитку валютних відносин залежить від рівня інтеграції економіки у світове господарство. Саме від рівня інтеграції залежать і валютні платежі, які можуть включати таке їх призначення як: розрахунки за зовнішньо торговельними операціями; одержання і погашення міжнародних позичок; переміщення валюти у ході інвестиційної діяльності, наданні економічної і технічної допомоги а також купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішньому валютних ринках

7.2. Валютний курс і валютні операції

Валютні відносини розвиваються за умови вільного пролажу та купівлі валюти. Без цієї умови суб'єкти валютних відносин не могли б мати іноземну валюту для здійснення своїх міжнародних зобов'язань та виконання угод і перетворення валютної виручки в національну грошову одиницю для виконання внутрішніх зобов'язань. Вільний продаж і купівля валюти означає наявність валютного ринку. Правда, на цьому ринку здійснюються не тільки операції платежів, а й інші: хеджування валютних ризиків, про які мова піде нижче, спекулятивні операції купівлі-продажу валюти, інші. Це пояснює значне розширення функцій валютного ринку та набуття ним статусу самостійної фінансової структури. Визначення валютного ринку не відрізняється від визначення інших видів ринку: це особлива сфера грошового ринку, на якому взаємодіють та урівноважуються попит і пропозиція валюти. Тільки об'єкт купівлі-продажу (валюта) характеризує специфіку даного виду ринку.

Разом з тим валютний ринок поряд з атрибутами звичайного ринку (об'єкти—суб'єкти: попит-пропозиція; інфраструктура-комунікації) має свою специфіку цих атрибутів: об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності; суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які а також фінансові посередники: банки, брокерські компанії, валютні біржі. Вони з'єднують продавців і покупців валют та забезпечують валютні операції організаційно - це: імпортери і експорт ери валюти; інвестори; спекулянти; хеджери: Провідне місце належить банкам з їхньою розвиненою телекомунікаційною мережою. Попит і пропозиція на валютному ринку - це попит і пропозиція на гроші різної національної приналежності, тому попит на іноземну валюту є одночасно пропозицією, а пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом. Разом з тим на національному валютному ринку попит—це погреба купити певну суму іноземної валюти, а пропозиція—бажання продати суму іноземної валюти.

Валютний ринок виконує наступні функції:

- міжнародні розрахунки:

- встановлення валютних курсів;

- диверсифікація валютних резервів:

- страхування валютних ризиків;