Розділ «ТЕМА 7. ВАЛЮТНИЙ РИНОК»

Операції своп (currencyswup) - строкові операції, що передбачають обмін двома різними валютами за двома протилежними конверсійними угодами на однакові суми, але з різними датами валютування. Угоди позабіржові. Мають дві ноги, де друга передбачає зворотні щодо першої дії; зазвичай сума базової валюти ідентична для обох ніг: операції обміну здійснюються двічі: котирування відбувається у форвардних пунктах; терміни валютування можуть змінюватися від І дня до 12 місяців. Фінансовий зміст операцій своп - отримання прибутку чи запобігання збиткам: переваги операцій своп у тому, що:

1) ці операції є позабалансовим інструментом і не відображаються у балансі на рахунках прибутків і збитків:

2) фінансування довгострокових зобов'язань відбувається у іноземній валюті, що посилює їх забезпечення;

3) всі види ризиків (економічний, валютний, операційний) страхуються. Класичні "свопи" у залежності від послідовності виконаних операцій "спот" і "форвард" розділяють на репорт і депорт. Перший - це продаж валюти на умовах спот та одночасно купівля на умовах форвард. Другий - купівля валюти на умова спот і продаж її на умовах форвард. При операції депорт, наприклад стандартний запис "свопа" може бути таким: 4М U S D/U А N s/bswap. Це означає, що на умовах спот куплено певну суму USD за гривні та продано таку ж суму доларів за гривні по курсу "аутрайт" на 4 місяці; (b/s: buy and sell - купив/продав; при s/b - навпаки: продав/купив).

Валютний арбітраж -(франц. arbitrage — посередник) с операцією купівлі-продажу валюти з подальшим здійсненним зворотної операції.

Мета такої операції - отримання прибутку. Останній виникає в зв'язку з існуванням різниці у цінах валют на різних ринках (Лондон, Франкфурт. Токіо, Нью-Йорк і інших), а також у котируваннях різних учасників одного і того ж валютного ринку на біржах і банках однієї країни. Ризик від таких операцій є мінімальний, оскільки валютна позиція відкривається і закривається майже одночасно. Операції " на;нотного арбітражу поширилися у зв'язку з новими методами зв'язку (Reuters, Bloomberg і ін.). Розрізняють просторовий арбітраж і часовий арбітраж. Перший пов'язаний із здійсненням протилежних операцій з купівлі-продажу валюти за курсом спот у різних центрах валютної торгівлі. Другий пов'язаний із зміною валютних курсів у часі. Якщо, наприклад, здійснено купівлю валюти за курсом спот на дату валютування "X", її розміщено в депозит до дати валютування "У" і по закінченні депозитного періоду здійснено продаж цієї валюти за курсом спот на дату валютування "Z". Тут важливо знати тенденції курсів, відкрити довгі чи короткі позиції з валюти. У практиці роботи валютного ринку його суб'єкти майже щоденно стикаються з можливістю втрат грошей внаслідок коливання валютних курсів. Фінансова глобалізація, інтернаціоналізація банківських операцій, створення транснаціональних банків та компаній призводить до шалених міграцій капіталу між країнами та континентами у пошуках надприбутків. Це призводить до зростання спекулятивних валютних операцій. За даними авторів, на 1 комерційну операцію припадає 6 спекулятивних.

Зазначене призводить до необхідності запобігання ризикам. До методів зниження ризиків відносять хеджування та форфетування. Перший можна віднести до зовнішніх, другий - до внутрішніх методів.

Хеджування (англ. - захищати, страхувати) - форма страхування ціни і прибутку у ф'ючерсних угодах. Може розглядатися і як спосіб зниження ризику втрат продавця і покупця валюти у несприятливих ринкових умовах. Суть полягає у одночасному укладенні двох протилежних угод: одну про продаж, а другу - про купівлю з поставкою у майбутньому, або навпаки. Програш в одній угоді компенсується виграшем у другій. Тому хеджування одночасно можна розглядати як перенесення ризику на іншого учасника ринку.

Форфетування - одна з банківських операцій, зміст якої полягає у фінансуванні зовнішньо економічної діяльності експортерів на основі надання їм середньострокових пільгових кредитів на умовах обліку без права регресу (зворотної вимоги) комерційних і фінансових векселів, власниками яких є підприємства-експортери. По суті це форма трансформації комерційного кредиту у банківський. Використовується, коли покупець великої партії товару не має необхідних для цього грошових засобів, а продавець не може відкласти отримання їх на майбутнє. Використання форфейтингу дозволяє покрити ризик непередані зобов'язань і валютний ризик експортера.

Валютні системи і валютна політика

Валютні відносини матеріалізуються в історично конкретних формах свого буття. Ці форми виступають як валютні системи. Останні є договірно-правовою формою організації валютних відносин між країнами світу. Як і види валют, що використовуються, валютні системи поділяються на наступні види:

- національні;

- міжнародні (регіональні);

- світову.

Національна валютна система є часткою грошових відносин держави і регулюється як національним законодавством, так і нормами міжнародного права. На підставі цих норм визначається статус національної валюти а також механізм її функціонування (конвертованість, котирування, регулювання курсів). До складу національної валютної системи входять банківські та фінансово-кредитні установи, біржі, органи валютного контролю, а також державні та приватно-комерційні установи.

До основних елементів національної валютної системи слід віднести:

- національну валюту;

- режим конвертованої національної валюти;

- режим курсу валюти:

- режим використання іноземної валюти на внутрішньому ринку: