Розділ «ТЕМА 7. ВАЛЮТНИЙ РИНОК»

Фіксований курс встановлюється на певний період (місяць, рік). Він є незмінним і не залежить від поточних коливань попиту та пропозиції валюти. Змінюється фіксований курс тільки офіційним шляхом підвищення курсу національної грошової одиниці у процесі ревальвації або офіційним зниженням курсу в ході девальвації. Фіксований курс має свої переваги: чітка основа для національного виробника у плануванні своєї діяльності та ціноутворенні: можливість проводити грошово-кредитну політику в умовах навіть нерозвиненого валютного ринку, банківської системи та фінансової інфраструктури. Недоліками фіксованого курсу є: необхідність мати значні валютні резерви для підтримання курсу у випадку відхилення його від реального: втрати у зв'язку зі спекулятивним рухом валюти між країнами; неможливість визначення оптимального співвідношення реального і фіксованого курсу на будь-який момент. Фіксований курс може приймати такі форми (підвиди):

1) класичний фіксований курс;

2) договірний фіксований курс;

3) коригований фіксований курс;

4) змінно-фіксований курс.

Плаваючий курс означає, що він змінюється під впливом попиту та пропозиції. Цей курс може мати декілька видів:

1) вільно плаваючий: у валют немає офіційного паритету;

2) керований плаваючий: курс самостійно формується на ринку. Центральний банк встановлює верхню та нижню межі плавання валютного курсу, які мають назву валютний коридор;

3) режим колективного плавання, коли курс валют пов'язується з валютним кошиком або з провідною валютою.

Наявність різних моделей валютного курсу піднімає питання про його встановлення. Цей процес називається котируванням валюти.

Котирування встановлюється двома цифрами: бід (hid) та аск (ask або offer). Перша— це ціна, за якою можна продаси валюту; друга - ціна, за якою можна купити валюту як котировану. Різниця між цінами — сирен (.spread- англ. поширення, зростання), а саме котирування валют —фіксинг (fixing-англ. Встановлювати закріплювати): спочатку визначається та реєструється міжбанківський курс (на основі ринкового) шляхом послідовного зіставлення попиту та пропозиції за кожною валютою. Далі на цій основі визначаються курси продавця та покупця.

Котирування валюти може здійснюватися двома напрямками:

- пряме котирування (шляхом вираження іноземної валюти певною кількістю одиниць національної валюти);

- непряме котирування (шляхом прирівнювання національної валюти до певної кількості одиниць іноземної валюти). Можуть встановлюватися такі курси:

- крос — курси - співвідношення між двома валютами з їхнього курсу відносно третьої валюти;

- форвард—курси - показник, який відслідковує вартість валюти через певний час. Валютний курс постійно змінюється, тому в Україні НБУ, а в інших державах центральні банки здійснюють регулювання валютного курсу.

Регулювання валютного курсу складна проблема. Методами регулювання валютного курсу можуть бути наступні:

- валютна інтервенція;

- валютний демпінг:

- операції цей і робаків на відкритому ринку: