Розділ «Останні дні серед онкілонів»

Наступного ранку мандрівники із здивуванням дізналися про два факти: уночі був землетрус і відновилося священне озеро. Останнє можна було пояснити першим, але чому ж вони його не відчули? Після розпитувань виявилося, що землетрус відчули тільки ті двоє старих, які лишилися в землянці Амнундака, коли решта пішла; вони заснули й були розбуджені досить сильним ударом, вибігли надвір, але через те, що все було спокійно, земля тільки ледь двигтіла, вони через холод скоро повернулися назад.

— Чому ж ми нічого не відчули? — здивувався Горюнов. — Чи не приснилося це старим? Ані ми, ані наші численні гості нічого не помітили.

— Стривайте! — вигукнув Ордин. — Чи не сталося це тоді, коли наша землянка вся двигтіла від тупоту жінок, які танцювали?

— Ну авжеж! У цей час легко було не помітити удар, очевидно не дуже сильний.

— Але який все-таки поновив сполучення священного озера з… — Ордин зам’явся.

— Із чим поновив?

— Я хотів сказати — з морем, але похопився, адже перше озеро стікало в море й висохло не тому, що цей зв’язок перервався, а тому, що дуже скоротився притік води з улоговини.

— Знаєте, це треба дослідити. Це дуже важливе питання, чому з’явилася вода. За оповідями онкілонів, вона стала підніматися з жерла.

— Якщо ми підемо туди й виявиться, що вода зникла, нас звинуватять у новій біді й жодним виправданням не повірять. Ні, краще зачекаємо й підемо разом із Амнундаком, — заявив Костяков.

І ще про один факт, який стався вночі, дізналися мандрівники. Полонений вампу зумів розв’язати мотузки й утекти, скориставшись тим, що воїн, який його стеріг, задрімав біля багаття.

Усі ці звістки принесла Аннуїр, яка перша повернулася з ранкового доїння оленів.

— Як же онкілони встигли дізнатися, що озеро повернулося, і навіть побачити, як піднімалася вода? — здивувався Ордин.

— Уночі було моління біля священного озера. Амнундак, шаман і всі воїни ходили туди. Принесли жертву — білого оленя, — й одразу ж вода почала виходити, — радісно сказала Аннуїр, очевидно, цілком вірячи в дієвість моління й жертви.

— Жертва була!.. — промовив Горюнов і замовк.

Він зіставив таємне жертвопринесення вночі, якому передувало випровадження всіх жінок і дітей із оселі, та зникнення полоненого й запідозрив недобре.

Пізніше, користуючись відсутністю всіх жінок і Горохова, він переказав свої підозри двом товаришам. — Неодмінно треба дізнатися, чи правильна моя підозра. — Якщо вони почали приносити в жертву людей, то, почавши з вампу, вони можуть перейти й до нас, якщо нещастя не припиняться.

Але дізнатися щось про цей факт не було можливості. Воїни розповідали охоче, що шаманові на молінні духи наказали принести опівночі жертву, звичайну жертву — білого оленя, на березі священного озера, після чого вода почала виступати з жерла й залила перед їхніми очима дно. Вони заперечували, що був землетрус цієї ночі, очевидно, не помітили його, ідучи до озера, чи під час моління на березі.

Минуло кілька днів; була тільки половина серпня, але пахло глибокою осінню: кожну ніч були морози, туман, іній; листя на деревах, не встигнувши пожовкнути, опадало, трава на полях уся поблякла й полягла. Перелітні птахи зникли й озера спустіли; за ніч вони тепер замерзали повністю і ледь розмерзались до вечора. Сонце часто ховалося за густими хмарами й ледь гріло. Жінки почали діставати з мішків зимовий одяг і квапливо лагодити його. Чоловіки напружено зайнялися заготівлею дров. Мандрівники знову почали помічати ворожі погляди, які кидали на них онкілони під час зустрічей, а жінки, крім Аннуїр, почали дедалі частіше відлучатися й проводити час у землянці Амнундака. За порадою Ордина, Аннуїр теж почала ходити разом із ними, щоб не вирізнятися своєю відданістю чужоземцям і тому легше дізнаватися про замисли онкілонів.

15 серпня зранку подув північний вітер і почалася справжня хурделиця — сипав сніг при температурі кілька градусів нижче від нуля. Опівдні сніг припинився, і, вийшовши із землянки, мандрівники могли бачити Землю Санникова в повному зимовому вбранні; галявину, вкриту товстим шаром снігу; оголений листяний і прикрашений снігом хвойний ліс. Онкілони теж вийшли із землянки вождя й оглядалися; жінки негайно побігли до них.