Розділ «Священний камінь»

Коли онкілони, які шумно висловлювали свою радість щодо згоди чужинців залишитися в них, трохи заспокоїлися, а жінки знову розклали багаття, Амнундак звернувся до гостей:

— Ви сказали, що хочете оглянути всю нашу землю. А чи знаєте ви, що це небезпечно? У лісах живуть різні хижі звірі.

— Ми їх не боїмося — наші блискавки поразять кожного хижака перш, ніж він нападе на нас, — почув він у відповідь.

— Крім хижих звірів у лісах живуть погані люди, набагато небезпечніші, ніж звірі.

— Це цікаво! — сказав Ордин товаришам. А Горохов запитав:

— Що це, теж онкілони? Чому вони небезпечні?

— Ні, це не онкілони. Це дикі люди, й ми постійно воюємо з ними. Вони дуже сильні, й сам на сам ми не можемо боротися з ними. Ми називаємо їх «вампу», що означає «голі люди».

— Де ж вони живуть?

— Вони живуть далі, на схід від нашої землі. Вони ховаються в лісах, нападають іноді на наші оселі, коли воїни на полюванні, і вбивають старих і дітей, а жінок забирають. Ми дуже боїмося їх. І ви з ними не справитесь, якщо вони нападуть на вас із засідки з великими дрючками, списами й ножами.

— Невже їх так багато?

— Ми не знаємо, скільки. Коли наші предки прийшли в цю землю, вона вся була заселена цими дикими людьми. З ними довго воювали й витіснили їх на схід.

— У них теж є оселі?

— Ні, вони живуть узимку в печерах, а влітку на деревах, як птахи в гніздах…

— Ось чиї сліди ми бачили під час минулої екскурсії! — зауважив Горюнов.

— У них є живі боги, величезні й дуже злі, — продовжував Амнундак, — вони приносять їм жертви.

— Які такі боги?

— Чи бачили ви на нашій землі великого звіра з рогами на морді?

— А, носорога! Так, бачили.

— Їх боги ще набагато більші. Але замість рогу в них на голові п’ята нога або рука, довга й гнучка. Цією ногою звір ламає ліс, хапає людей, кидає їх на землю й топче іншими ногами.