Розділ «Моторошне сусідство»

Земля Санникова

Після пострілу Горохов кинувся бігти, розраховуючи на те, що онкілони, розгубившись, не одразу організують погоню, а ніч, яка настане, дозволить йому сховатись — у крайньому разі, знову на дереві. По кущах він вибіг на стежку, якою прийшов удень, і не зупинявся, поки не побачив тополю, на якій залишив своє майно й собаку. Якщо є погоня, треба здертися на це дерево, де торбина, ковдра й провізія дозволяли провести ніч без поневірянь, бо рухатися далі з вантажем вже не можна було так швидко, а до води лишалося ще кілометрів два.

Він зупинився й прислухався; спочатку все було тихо, але потім почулися голоси й удалині замерехтіли вогні; очевидно, онкілони з факелами гналися за ним. Недовго думаючи, Горохов заліз на дерево й почав піднімати своє майно вище. Найбільше клопоту завдала Пеструха, яка не могла сидіти спокійно на якомусь розгіллі; довелося приладнати берестянку на двох товстих сучках, а собаку й торбину покласти в неї. Ледве він впорався з цією справою, як на стежці коло тополі з’явилося кілька онкілонів зі смолоскипами, а праворуч і ліворуч видно було інших. Проминувши дерево, онкілони швидко натрапили на чіткий слід, залишений берестянкою на мокрій землі й траві, і з криками радості, підізвавши до себе решту, побігли цим слідом, сподіваючись наздогнати втікача.

Горохов повечеряв копченою птицею, нагодував собаку, випалив люльку, а онкілони все ще не повернулися з безуспішної погоні. Його почало хилити на сон, і він вирішив подрімати до сходу місяця, прив’язав себе до стовбура, біля якого сидів на сучку, і заснув.

Його розбудило сильне розгойдування дерева. Він ледь не втратив рівновагу і, якби не прив’язок, звалився б униз; довелося тримати обома руками й берестянку з її вантажем. Горохов, не розумів, що сталося: навкруг усе гуркотіло й гуло, а на небі світив місяць, який давно зійшов; видно було, як хитаються й усі сусідні дерева, а вітру не було. Нарешті він здогадався, що знову трясеться земля. Озирнувшись випадково на північ, він побачив, що там, десь дуже близько, коїться щось жахливе: із-за лісу з’явилися клуби білого й чорного диму, які здіймалися до неба, і звідти донісся такий гуркіт, що задзвеніло у вухах, а потім пахнуло палючим вітром, від якого перехопило подих.

— Царице небесна, що там діється?! Земля рветься, вогонь виходить! — почав благати Горохов. — Бігти, бігти треба на воду!

На превелику силу він почав спускати вниз по черзі торбину, берестянку й собаку, бо дерево весь час хиталося. На землі ледве можна було встояти на ногах. Хитаючись неначе п’яний, Горохов потяг берестянку по землі, а потім і по мілкій воді. Час від часу то праворуч, то ліворуч щось падало у воду, ламаючи гілки дерев. Гуркіт не стихав, повітря ставало все гарячішим й задушливішим.

Нарешті вода дозволила сісти в човен, і втікач почав віддалятися швидше від місця катастрофи. Виїхавши на велику галявину, він побачив на півночі заграву на тлі клубів диму й червоні блискавки, які пронизували їх то тут, то там.

«Пропадають, видно, бідолашні онкілони в тому пеклі! — подумав він. — І знову валять усе на білих чаклунів — убили шамана, а потім і весь народ знищують.»

Мілка вода хвилювалася трохи, але чим більшою ставала глибина, тим сильніше було хвилювання, і берестянку кидало то в один бік, то в другий. Пропливши із десяток кілометрів, Горохов знесилів і вирішив шукати десь притулку до світанку. На краю великої галявини, на якій особливо плескотіли хвилі, він помітив поблизу остов землянки, який піднімався над водою; землетрус ще до потопу зруйнував косяки, але центральні чотири стовпи з настилом даху на них встояли, тому що були закопані в землю й зв’язані перекладинами. Ця платформа стояла майже на метр вище від води, і хвилі не заливали її.

«Ось місце для відпочинку!» — подумав утікач і направив берестянку до платформи. Насилу він виклав майно, висадив собаку нагору, виліз сам і витяг свою легку посудину. Розстеливши ковдру на мокрий дерен даху, він негайно заснув, незважаючи на гуркіт, який долітав з півночі, й на шум хвиль.

Він прокинувся на світанку й почав роздивлятися, орієнтуючись для продовження плавання. За ніч вода заспокоїлася й тільки брижі час від часу туманили дзеркало озера. Зовсім поряд над озером піднімався другий острівець, у вигляді зеленого пагорба. За високою тополею поблизу нього Горохов упізнав свою землянку й своїх товаришів; на тополі він урятувався в ніч утечі; сам він провів ніч на залишках землянки Амнундака.

Нашвидкоруч поївши, якут спустив човен на воду й покликав Пеструху, щоб посадити й її. Собака стояв коло димового отвору в середині цієї платформи, дивився на воду й скавчав.

— Що ти побачив там, друже: рибу, чи що? — спитав Горохов і підійшов, щоб узяти собаку, який не хотів сходити з місця.

Глянувши в димовій отвір, він здригнувся: із води було видно пальці двох людських рук біля одного із стовпів платформи.

— Ой лишенько, тут хтось потонув! — вигукнув він. — Чом же він не виліз по стовпу нагору?

На одному з пальців блищала срібна каблучка, яка здалася Горюнову знайомою. В онкілонів срібних каблучок не було, і тільки дружини білих одержали від своїх чоловіків такі каблучки й дуже пишалися ними.

— Ох, кати, та це ж Раку! Решта жінок були там, а старий пес сказав, що вони зрадницю втопили.

Горохов спустився в човен і підплив до стовпа, біля якого видно було руки; виявилося, що кисті міцно прив’язані ременем до стовпа. Він перерізав ремінь і потягнув за закляклу кисть — над водою повільно піднялася рука, потім з’явилося волосся й нарешті обличчя з розплющеними очима; ці очі, ніби повні сліз, дивилися на якута з докором. Він скрикнув і відсахнувся; кисть утоплениці вислизнула в нього з рук, і голова зникла в каламутній воді; але слідом за нею зникла й рука — труп занурився на дно.

«Нещасна! — подумав якут. — Вони її прив’язали на ніч до стовпа, щоб вона не втекла до мене, а потім, коли прибула вода, її забули в землянці або навмисно залишили, і вона потонула».

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Земля Санникова» автора Обручев В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Моторошне сусідство“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи