Розділ «Перший день на Землі Санникова»

Коли розвиднілося, туман ще не розсіявся; він був такий густий, що за п’ять кроків постать людини майже зникала у молочно-білій імлі. Навіть поблизу стоянки треба було ходити дуже обережно, щоб не впасти з кручі, яка знаходилася за кілька кроків від намету.

Доводилося чекати можливості йти далі гребенем у пошуках місця для спуску. Розвели вогонь останніми дровами, що взяли з Котельного, нагодували собак, не кваплячись поснідали.

Судячи з годинника, сонце зійшло вже понад годину тому, але туман зовсім ховав його; він, здавалося, переливався через гребінь, наче рідкий кисіль, що переповнював величезну чашу западини й стікав через вищерблений край.

— Це димить ваш вулкан, — жартував Костяков. — Він діє ночами: спочатку запалали вогні, а потім повалив дим.

— Смійтеся, смійтеся, Павле Миколайовичу, — відповів Ордин. — А все-таки ця западина — вулкан, і це відкриття не менш важливе, ніж відкриття самої Землі Санникова.

— А хіба можливі вулкани серед полярних льодів? — запитав Костяков.

— Чому ж ні! У південній полярній зоні є навіть діючі вулкани Еребус і Террор і кілька згаслих. А в Льодовитому океані ми знаходимо вулканічні породи різного віку і в Гренландії, й на Шпіцбергені, і на землі Франца-Йосифа й навіть на найближчому сусіді Землі Санникова — острові Беннетта.

— Але всі вони дуже старі.

— Не всі. А Ісландія з її грандіозною вулканічною діяльністю?

— Ну, цей вулкан переважить усі інші за своїми розмірами, — зауважив Горюнов. — Ось що змушує мене сумніватися в правильності вашої гіпотези…

— Він справді дуже великий; я гадаю, він має кілометрів двадцять у поперечному й сорок-п’ятдесят у поздовжньому напрямку.

— А які розміри найбільших кратерів, відомих на Землі?

— Наскільки пам’ятаю, кратер Мауна-Лоа на Гавайських островах має близько чотирьох кілометрів, а Гунунг-Тенгер на Яві — трохи менше шести кілометрів у діаметрі.

— От бачите! Цьому в акурат треба бути на Місяці, а не на Землі, — зауважив Костяков.

— На Місяці він був би найзвичайнісіньким, тому що там є кратери в шістдесят, вісімдесят, сто й більше кілометрів у діаметрі; наприклад, кратер Птоломея має сто шістдесят один кілометр, Лянгрепус — сто п’ятдесят вісім, а в сімдесят-дев’яносто кілометрів є більше десятка. Усього ж на Місяці налічують близько тридцяти тисяч кратерів.

— Мабуть, красиве видовище являв собою Місяць, коли всі вони діяли!

Поки наші мандрівники розмовляли про Місяць, сонце робило свою справу — і туман швидко почав рідшати, піднімаючись угору й перетворюючись на тонкі плівки, що поступово танули в повітрі. Скоро гребінь настільки розчистився, що можна було вирушити в путь, хоч западина була ще як молочно-біле море, поверхня якого повільно колихалася. Пішли далі, уже на захід, як вигинався гребінь, що продовжував знижуватися. Нарешті, незадовго до полудня, дійшли до найнижчого місця, за яким чітко було видно нове підвищення.

— Якщо тут немає спуску, то доведеться шукати його далеко на північному кінці западини, — заявив Горюнов.

— Це буде дуже сумно, — зауважив Ордин, — бо дров у нас немає, а корму для собак вистачить днів на три, не більше.