Розділ «Свято вибору жінок»

— Коректив чудовий, — зауважив Ордин товаришам і, звертаючись до вождя, запитав:

— Що ж, воїн, який не наздогнав дівчину, залишається без дружини?

— Ні, він може повторити свій вибір, поки не спіймає якусь.

— Скільки ж часу дівчина може бігати: цілий день?

— Ні, тільки один раз по колу, по колу військового танцю. Дивіться, він її спіймав!

Справді, воїн уже вів дівчину, спійману за косу; дівчина про людські очі опиралася й била його по руці. Дійшовши до місця оглядин, воїн і спіймана ним дівчина спокійно стали поруч трохи осторонь.

Барабан знову загуркотів. І другий юнак підійшов до дівчат; і він був ще бажаним для багатьох, як другий переможець, і його зустрічали, як і першого. Але він уперто мовчав, повільно обходячи ряд, пройшов до кінця й повернув назад, викликаючи обурені вигуки дівчат.

— Скільки ж часу він може обирати? — поцікавився Костяков.

— Він може пройти тричі, не більше, — відповів Амнундак. — Це дуже хоробрий мисливець, але він хоче помучити дівчат. Дивіться, як вони сердяться!

Справді, воїн закінчив другий обхід і нікого не вибрав. Дівчата сердилися, вже не пропонували себе, строїли йому гримаси, кричали: «Можеш зовсім піти! Іди собі до вампу, обери собі волохату жінку! Тобі голі не подобаються!» тощо. Воїн так само повільно й мовчки пройшов і втретє, на звертаючи уваги на насмішки, і раптом, майже дійшовши до кінця ряду, різко повернувся й ударив по плечу одну з останніх дівчат. Вона так розгубилася від несподіванки, що, вискочивши з ряду на галявину, не набрала одразу достатньої швидкості, і воїн спіймав її за двадцять кроків.

— От який хитрий! — зауважив Горохов. — Він їх утомив, щоб не бігати далеко.

— От вам і коректив! — засміявся Костяков. — Так можна спіймати й таку, котра не хоче.

— Мабуть воно так і є цього разу, — сказав Ордин. — Дивіться, вона не пручається, як перша, для годиться, але не рада.

Дівчина йшла за воїном, понуривши голову, не відповідаючи на насмішки решти.

— Сама винна — не лови ґав! — сказав Горохов.

Третій воїн швидко обрав одну з перших дівчат ряду, яка виявилася чудовою бігункою, що далеко його випередила. Але в самому кінці кола вона спіткнулася й простяглася на траві, на загальну втіху глядачів; перш ніж вона скочила на ноги, її коса була вже в руках того, хто доганяв, який із торжеством поволік її за собою. Але падіння, очевидно, було навмисне — один із прийомів згоди.

Четвертий воїн пройшов швидко тричі повз дівчат, нікого з них не обрав, потім підійшов до вождя й мовчки уклонився.

— Ти не бажаєш мати дружину? — запитав здивований Амнундак.

— Ні, великий вождь! Але в сусідньому зі мною стійбищі є молода вдова, яка мені подобається, і я прошу віддати мені її за дружину. Вона згодна.

Голова роду цієї вдови підтвердив слова юнака, і Амнундак дав свою згоду.