Розділ «Свято вибору жінок»

— Білі люди, я пропоную вам обрати собі дівчат, які вам подобаються як майбутні дружини.

Мандрівники підвелись досить збентежені: перед ними вишикувалися п’ятдесят дівчат, добре складених, у більшості красивих, і вибір був нелегкий. У супроводі Амнундака вони пройшли вздовж ряду, і кожний із них вагався майже перед кожною красивою дівчиною; один тільки Горохов одразу намітив собі, ще дивлячись здалеку, невисоку дівчину. Підійшовши до неї, він сказав, простягаючи до неї руку:

— Я хочу взяти оцю!

Дівчина, закривши обличчя рукою й хихикаючи, вийшла з ряду й стала коло Горохова. Вона виявилася першою обраною, і барабан привітав її гуркотом.

Інші дійшли до кінця ряду й не зробили вибору. Здивований Амнундак спитав:

— Невже наші жінки такі погані, що тільки одна сподобалася вам, білі люди?

— Навпаки, — заперечив Горюнов, — серед них забагато красивих — і вибирати важко. Але, крім того, ми боїмося, що ті, кого ми оберемо, стануть нашими дружинами проти своєї волі, за твоїм наказом. У нас чоловік завжди одержує згоду жінки, яку обирає собі в дружини.

— А-а, так ви бажаєте, щоб дівчата обирали вас?.. Ну добре. Я викличу всіх, хто згоден. Дівчата, білі люди не можуть наважитися: ви всі занадто красиві. Тож нехай вийдуть уперед ті, хто сам хоче обрати собі білих людей за чоловіків.

Серед красунь пробігли посмішки й смішки; деякі переминалися з ноги на ногу, не наважуючись вийти першими.

— Ну що ж! — вигукнув Амнундак. — Невже ніхто з вас не хоче стати дружиною наших гостей? Вони можуть розсердитися на нас і піти. А тоді лихо спіткає на наш народ!

Ці слова подіяли, і більше половини дівчат дружньо виступили на крок уперед.

Але під час цього збентеження мандрівники вже зробили свій вибір. Горюнов і Ордин показали на дівчат із роду вождя, до яких устигли придивитися під час сумісного життя в землянці, а Костяков обрав маленьку смаглявку, яка фліртувала з ним.

— Вибір зроблено! — вигукнув Амнундак. — Тепер нехай обирають воїни онкілонів.

Разом із мандрівниками, за якими йшли їх обраниці, він відійшов до свого місця. Дівчата, яких вітали вигуки жінок, попросили дозволу одягтися й розбіглися по своїх родах. Дуже скоро вони повернулися, щоб зайняти свої місця поруч із обравшими їх чужоземцями.

Дівчата, що лишилися, зімкнули свої ряди. Барабан знову загудів. І з ряду молодих воїнів, що стояли осторонь, відокремився один, який у змаганні здобув перемогу, підійшов до дівчат і став повільно проходити вздовж ряду. Його вітали жартами й смішками, і майже кожна говорила: «Візьми мене, візьми мене!», бо бути дружиною першого з молодих воїнів було дуже принадно, і дівчата відверто домагалися цього. Але юнак відповідав їм також жартами, швидко вигадуючи для кожної іншу причину відмови: «Ти занадто красива» (некрасивій), «Ти горбата» (прямій, як стріла), «Ти косоока», «Ти беззуба» тощо, викликаючи протести й сміх.

Пройшовши майже весь ряд, він одразу зупинився проти однієї дівчини, яка не пропонувала себе й скромно опустила очі. Він ударив її по плечу й вигукнув: «Ти мені подобаєшся». Дівчина здригнулась, вискочила з ряду й помчала, наче стріла, по галявині, а юнак — за нею.

— Що це означає? — запитав Горюнов в Амнундака. — Чому дружина, яку він обрав, утікає від нього? Вона не хоче його?

— Такий у нас звичай. Воїн, який обрав дівчину, стане її чоловіком тільки за тієї умови, якщо спіймає.

— Нове змагання! — сказав Ордин.

— Цей звичай, — пояснив вождь, — дуже мудрий: дівчина біжить гола — їй бігти легко, молодий воїн біжить в одязі зі списом у руці. Не кожен може наздогнати дівчину, якщо вона не хоче цього. Якщо той, хто її обрав їй осоружний або вона кохає іншого, вона не дасть себе наздогнати.