Розділ «Пузирящі озера»

— Так, якби птахи були розумнішими, нам у тундрі погано б жилося. Перелітні птахи й ленні гуси нас часто рятують від голоду, коли улов риби чи промисел звіра поганий, — сказав Горохов.

— Помічено, що подекуди птахи не летять прямою лінією, а роблять великий гак тільки тому, що так літали їхні предки, огинаючи місцевості, не зручні для спуску на відпочинок, наприклад, вкриті льодовиками або суцільними лісами, які вже вирубані.

У цей час серед озера вода почала повільно підніматися горбом, але не одним, а двома — на деякій відстані один від одного. Обидва горби випустили клуб пари й осіли.

— Треба почекати наступного виверження, щоб визначити періодичність, — запропонував Ордин.

— Що ж, зачекаємо, а поки зваримо чай.

Вибрали зручне місце, розвели вогонь і повісили чайник. Горохов, захопивши двостволку, став підкрадатися до зграї качок, що плавали по сусідству біля берега. Невдовзі пролунав постріл, після якого качки злетіли, залишивши двох на місці. Але потім почувся другий постріл і слідом за ним крик Горохова:

— Мерщій сюди, допоможіть!

Усі троє, схопивши рушниці, побігли до місця події, але очерети й кущі їх трохи затримали, і коли вони дісталися, то побачили Горохова, який лежав на животі коло води, по якій розходилися великі кола, неначе туди щойно занурилося велике тіло.

— Що таке? У чому річ?

— Ех, спізнилися! — з прикрістю сказав Горохов, зводячись на ноги. — Вона втекла!

— Хто вона? Риба чи що?

— Нерпа, справжня нерпа! — зітхнувши, відповів промисловець.

— Не може бути! — заявив Костяков. — У прісній воді нерпа не живе. Це, мабуть, була річна видра.

— Ну от, таке скажете! — обурився якут. — Чи мало я здобув нерп на своєму віку!

— Де ж вона була?

— Ось тут, поміж купин. Коли я стрельнув у качок, вона піднялася з трави й дивиться на мене, як очманіла. Я не втерпів і качиним зарядом у неї бухнув. Вона закрутилась — я до неї, навалився й гукнув до вас. Та поки ви бігли, вона вирвалася з рук — слизький звір, нема за що вчепитися.

— Що ж, велика вона була?

— Ні, менша за наші: можливо, молоденька.

— Як же опинилася нерпа в озері? — дивувався Костяков. — Не віриться мені все-таки.

— Ви помиляєтеся, Павле Миколайовичу! — сказав Ордин. — Пригадайте, що в Байкалі, теж прісному, водиться особливий вид нерпи, Phoca sibirica. Кажуть, що вона живе в озері Орон, яке складає розширення річки Вітиму між двома його порогами. А тут, так близько від Льодовитого моря, її присутність ще більше зрозуміла.