Розділ «Пузирящі озера»

— Але як же пояснити це?

— Очевидно, озеро має підземний притік гарячої води або, скоріше, навіть пари, судячи з того, що ми щойно бачили. А це узгоджується з моїм припущенням, що улоговина — дно кратера старого вулкана, у глибині якого ще збереглося достатньо тепла, яке виділяється час від часу по тріщинах.

— Треба зачекати, чи не повториться це явище, — сказав Горюнов.

— Зачекаємо. А поки я скажу, що якщо таких озер багато, то одне із пояснень теплого клімату Землі Санникова знайдено.

Кругові хвилі уляглися, й озеро знову стало гладким, як дзеркало. Усі зацікавлено дивилися на нього, очікуючи. Горюнов тримав у руці годинник.

Через тридцять дві хвилини після першого здуття вода знову почала підніматися пузирем, який досягнув приблизно двох метрів заввишки, після чого луснув із виділенням пари.

— Ваше пояснення, очевидно, правильне! — сказав Горюнов. — Ми маємо періодичне виділення пари, або гарячого повітря, із надр Землі, яке безпосередньо й через воду зігріває улоговину.

— А озер ми бачили декілька, роздивляючись улоговину з висоти її краю.

— Я все-таки гадаю, що це кит пускає фонтан, — заявив Горохов, для якого явища вулканізму були незрозумілі.

— Ну як міг кит пробратися сюди в озеро, Микито? Не міг же він перелізти через ці гори.

— А як потрапили сюди носороги, бики й коні, які не можуть лазити стрімкими урвиськами? — запитав Костяков.

— Ви погано знаєте геологічну історію Новосибірських островів, — заперечив Ордин. — На початку четвертинного періоду вони складали ще частину материка Сибіру, і тоді цей вулкан, очевидно, уже згаслий, міг бути заселений тваринами, потім з’явилися розломи, і значні площі опустилися на дно моря, а інші перетворилися на острови. Тваринам дорога порятунку на материк була відрізана, і у зв’язку з погіршенням клімату вони вимерли на всіх островах, крім Землі Санникова, завдяки її теплому ґрунту.

— Але це не пояснює, як спустилися великі тварини в цю яму!

— По-перше, тоді могли існувати глибші розломи в стінках кратера, які пізніше завалилися. По-друге, ми бачили тільки невелику частину країв, і десь далі на півночі може бути більш-менш зручний вхід.

— Я тепер не сумніваюся, що ми відкриємо тут ще багато чого несподіваного й цікавого, — сказав Горюнов. — І я дуже радий, що гроші, які старий академік дав нам так довірливо, не витрачені марно й наука одержить такий цінний дар — розплідник вимерлих тварин.

— А може, й людей, — додав Ордин.

— Шкода тільки, що наша експедиція так мало підготовлена для наукових спостережень. Ми не можемо замінити досвідчених учених і, напевно, багато чого проґавимо.

— Що ж робити! Ми відкрили цю чудову землю й шлях до неї. Академія, звичайно, спорядить велику експедицію з учених різних спеціальностей, а ми будемо їхніми провідниками.

За час розмови серед озера знов здійнявся водяний горб, і явище повторилося.

— Цього разу я засік точний час, — сказав Ордин. — Проміжок дорівнює тридцяти трьом хвилинам.