TextBook «А.»
«Вставляєш картку сюди, ось так…»
Він вставив її, потім витягнув.
«А тепер натискаєш цей важіль.»
Феріс настиснув на важіль, але без картки.
«Зрозумло. Можна починати.»
«Ні, зажди.»
Він все ще тримав мою картку.
«Коли йдеш на обід, відмічаєшся тут.»
«Добре, я зрозумів.»
«А коли повертаєшся, відмічаєшся тут. Обід триває півгодини.»
«Ясно, півгодини.»
«Коли закінчуєш роботу, пробиваєш ось тут. І того, чотири рази за день. А потім ідеш додому чи до своєї кімнати чи ще кудись, спиш, повертаєшся і знову пробиваєш картку чотири рази на день і так кожного робочого дня, аж поки тебе не звільнять, чи сам не покинеш, помреш чи вийдеш на пенсію.»
«Зрозуміло.»
«А ще тобі варто знати, що ти пропустив мою настановчу промову для нових працівників, з яких ти на даний момент, єдиний. Я тут головний. Моє слово закон, а твої бажання нічого не значать. Якщо мені щось не сподобається в тобі – як ти зав’язуєш шнурки, зачісуєш волосся чи пердиш, повернешся на вулицю, втямив?»
«Так, сер!»
В кімнату забігла молода дівчина, вона була на високих каблуках і мала довге каштанове волосся. На ній була обтягуюча червона сукня. Губи були великі й виразні, вкриті дещо зайвою помадою. Вона театрально дістала свою картку з полиці, пробила її й схвильовано дихаючи, поклала на місце.
Вона поглянула на Фертіса.
«Привіт, Едді!»
«Привіт, Діано!»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „46“ на сторінці 3. Приємного читання.