TextBook Я прямував по Веств’ю хіл, повертаючись додому із занять. Я ніколи не носив із собою книжок. Я складав усі іспити завдяки тому, що запам’ятовував лекції на слух чи вгадував відповіді. Я ніколи нічого не зубрив. Я й так без проблем отримував свою «С». Раптом я потрппиав у павутину. Я завжди в неї потрпляв на шляху додому. Я стояв, знімаючи з себе цю гидоту й шукаючи павука. Раптом я його побачив: здоровий жирний сучий син. Я розчавив його. Я ненавидів павуків. Коли потраплю в пекло, мене там зжере гігантський павук.
Протягом усього свого життя я постійно потрапляв у павутину, на мене нападали дрозди, а ще мені доводилося жити разом з батьком. Моє життя було похмурим, гнітючим, проклятим. Навіть погода була зарозумілою й стервозною. То тижнями стояла нестримна спека, то раптом починалися затяжні дощі, що лилися по п’ять-шість днів підряд. Вода розливалася по газонам і затоплювала будинки. Хто скупився поставити собі дренажну систему, отримував сповна за свою недбалість.
А мої власні справи були настільки ж поганими й невеселими, як і той день, коли я народився. Єдиною різницею було те, що тепер я ще час від часу випивав, та й це траплялося не так часто. Випивка була єдиною річчю, що могла утримати людину від відчаю та вічуття власної нікчемності. Усе ж решта просто тягнулося саме по собі. І не було нічого цікавого, нічого. Люди були такими ж обмеженими й обережними, всі на одне лице. А мені ж іще жити з усіма цими гівнюками все своє життя, думав я. Господи, і у всіх них були ануси, статеві органи, роти й пахви. Вони срали, теревеніли і всі без вийнятку були нудними, ніби кінське лайно. Правда дівчата виглядали гарно з відстані, коли сонце світило крізь їхні сукні й волосся. Але підійшовши ближче й послухавши їхні думки, що витікали з їхніх уст я почувався так, ніби пробурюю тунель у скелі автомаотм Томпсона. Я точно ніколи не зможу бути щасливим, одружитись і мати дітей. Чорт, та я навіть не можу влаштуватися посудомийником.
Мабуть буду грабувати банки. Ось це дійно круто. Спалахи вогню та пострілів. Одне попадання могло вирішити все. Для чого бути мийником вікон?
Я запалив цигарку й попрямував далі. Цікаво, я був єдиним, хто парився майбутнім без жодних перспектив?
Я помітив іще одного великого чорного павука. Він сидів у своїй павутині прямо напроти мого обличчя. Я взяв сигарету й притиснув до нього. Жахлива павутина смикалася й дрижала поки він стрибав, розхитуючи гілки куща. Він вискочив із сітки й упав на тротуар. Боягузливі убивці, ціла купа таких навколо. Я розчавив його черевиком. День прожитий не даремно, я убив двох павуків і цим порушив природний баланс – тепер нас усіх з’їдять жуки і мухи.
Я йшов усе далі вниз схилом, наближаючись до підніжжя, як раптом біля мене затріщав великий кущ. За мною прийшов Король Павуків. Я був готовий його зустріти.
З-за куща вискочила моя мати. «Генрі, Генрі, не йди додому, не йди додому, батько тебе вб’є!»
«Цікаво, як він збирається це зробити? Я можу надерти йому дупу.»
«Ні, Генрі, він просто не тямить себе від люті! Не йди додому, він уб’є тебе! Я чекала тебе тут дві години!»
Материні очі були розширені від страху, великі гарні карі очі.
«Що він робить вдома так рано?»
«У нього розболілася голова, тож він прийшов раніше!»
«А я думав, що ти працюєш, що ти знайшла роботу.»
Вона працювала домашньою робітницею.
«Він забрав мене з роботи! Він просто оскаженів! Він уб’є тебе!»
«Не хвилюйся, мамо, якщо він полізе до мене, я надеру йому його клятий зад, обіцяю.»
«Генрі, він знайшов твої оповідання і прочитав їх!»
«Я ніколи не просив його читати їх.»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „53“ на сторінці 1. Приємного читання.