Розділ «21»

Згодом я почав відвідувати школу Маунт Джастін Джуніор. Десь половина хлопців з початкової школи Делсі, найбільших і найкрутіших, перейшли туди. Ще одна група здорованів перейшла з інших шкіл. Семикласники були більшими за дев'ятикласників. Було смішно, коли ми вишиковувались у спортзалі, так як ми були більшими за вчителів фізкультури. Ми стояли там на перекличці, сутулі, з випученими животами, похиленими головами й опущеними плечима.

“Господи Ісусе,” вигукнув Вагнер, вчитель фізкультури, “вирівняйте плечі, станьте рівно!”

Ніхто не змінив пози. Ми були такими, якими й були і не хотіли змінюватися. Наші сім'ї зачепила Депресія, ми погано харчувалися, та все ж виросли великими й сильними. Більшість із нас майже не отримували любові від сім'ї, та вона нам і не була потрібна, ми не чекали доброти ні від кого. Ми були посміховиськом, проте люди боялися відкрито насміхатися над нами. Здавалося, ніби ми занадто швидко подорослішали й стомилися від дитинства. Ми не поважали старших. Ми були, ніби голодні тигри. У одного з лопців, єврея Сема Фельдмана, вже росла чорна борода і йому доводилось голитися щоранку. До обіду його підборіддя знову ставало чорним. Чорне волосся росло в нього й на грудях, а ще в нього жахливо смерділи підпахви. Інший хлопець виглядав, ніби Джек Демпсі[10]. У іншого хлопця, Пітера Менгелора, член був 10 дюймів завдовжки, довгий і м'який. А коли ми зайшли у душ, я помітив, що у мене були найбільші яйця з-поміж усіх.

“Агов! Погляньте-лишень на його яйця!”

“Срань господня! Член маленький, але ж які яйця!”

“Бляха-муха!”

Я не знав, що було тому причною, та в нас було щось і я це відчував. Це проявлялося в тому, як ми ходили й розмовляли. Ми не говорили багато, ми просто робили висновки, і саме це злило оточуючих, наша здатність приймати все таким, як воно є.

Сьомий клас грав у футбол після уроків проти восьмого й дев'ятого. Жалюгідний матч. Ми знищили їх, розтерли в порох, ми зробили це стильно, майже не напрягаючись. Більшість команд грали в пас, та ми вигравали за рахунок забігань. Потім ми ставили захист  і наші хлопці просто вибивали інших. Це був просто привід до жорстокості, нам було начхати на ранера. Наші опоненти завжди зітхали з полегшенням, коли ми оголошували гру в пас.

Дівчата залишалися після уроків і дивилися на нас. Деякі з них уже гуляли зі старшокласниками, вони не хотіли водитися із задрипанцями з середніх класів, та все ж залишалися, аби побачити нашу гру. Ми були відомими. Дівчата лишалися після уроків, дивилися на нас і захоплювались. Я не був у команді, проте стояв на боковій лінії з цигаркою, вдаючи з себе тренера. Нам точно дадуть, думали ми, дивлячись на дівчат. Та більшість із нас тільки мастурбувала.

Мастурбація. Пам'ятаю, як дізнався про неї. Одного разу вранці Едді заглянув у вікно моєї спальні.

“Чого тобі?” запитав я у нього.

Він підняв пробірку, на дні якої було щось біле.

“Що це?”

“Сперма,” відповів Едді, “це моя сперма.”

“Справді?”

“Так, все що треба зробити — це плюнути на руку й почати терти свій член, це доволі приємно, а потім з кінця стріляє білий сік. Він називаєтся спермою.”

“Та невже?”

“Так.”

Едді пішов зі своєю пробіркою. Я деякий час подумав над цим, а потім вирішив спробувати. Мій член ствердів, мені стало добре, потім все краще і краще, я продовжував і здавалося, що це було найкращим з усього, що я колись відчував. Потім з голівки вистрілив сік. Після того я часто цим займався. Відчуття ставали кращі, якщо уявити, що робиш це з дівчиною.