TextBook Керлі Вагнер викликав Моріса Московіца на бійку. Вона мала відбутися після уроків, про це прочули кілка хлопців, тому ми пішли за спортзал, щоб подивитись. Вагнер встановив правила, “Б'ємося допоки хтось не попросить припинити.”
“ОК, поїхали,” сказав Моріс. Це був високий худорлявий хлопець, дещо тупуватий, він ніколи не говорив багато й ні до кого не чіплявся.
Вагнер зиркнув на мене. “А коли я розправлюся з ним, візьмуся за тебе!”
“За мене, тренере?”
“Так, за тебе, Чінаскі.”
Я пирхнув йому в обличчя.
“Я змушу вас поважати себе, навіть, якщо доведеться розправитися з усіма по черзі!”
Вагнер був самовпевнений. Він постійно тренуався на брусах, качав прес, чи бігав навколо стадіону. Він ходив вразвалку, та все-одно у нього було пузо. Він любив дивитися на всіх, як на лайно. Я не розумів, що йому вічно не подобається. Ми його дратували. Мабуть, він думав, що ми трахаємо всіх дівчат, немов скажені й ця думка не давала йому спокою.
Вони приготувались. Вагнер смикався, крутився, возив ногами, присідав і вставав, видаючи свистячі звуки. Він виглядав круто. Він зачепив Московіца трьома лівими джебами. Московіц просто стояв звісивши руки. Він нічого не тямив у боксі. Потім Вагнер зарядв йому з правої в щелепу. “Блядь!” крикнув Моріс і вдарив навідмашку з правої, Вагнер ухилився. Він контратакував Моріса чергою з правої та лівої. У того з носа потекла кров. “Блядь!” сказав він і почав молотити, немов навіжений. Було чутно тільки удари по Вагнеровій голові. Він намагався відбиватися, та його ударам бракувало тієї сили й люті, що була у Московіца.
“Бляха-муха! Вмаж йому, Морі!”
Московіц наступав. Він влучив йому прямо в пузо. Вагнер зігнувся й опустився. Він став на коліна. Все обличчя в нього було в крові. Він опустив голову на груди й здавалося, зараз виблює.
“Здаюсь,” сказав Вагнер.
Ми залишили його за спортзалом, а самі пішли з Морісом Московіцом. Він став нашим новим героєм.
“Чорт, Морі, тобі треба йти в професіонали!”
“Та нє, мені ж тільки тринадцять.”
Ми пройшли до майстерні й стали на сходах. Хтось дістав сигарети і ми пустили їх по колу.
“Що той придурок від нас хоче?” запитав Морі.
“Та ну, Морі, хіба ти не знаєш? Він заздрить. Він думає, що ми трахаємо всіх дівчат!”
“Чому він так думає, я ж іще навіть ніколи не цілувався.”
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „25“ на сторінці 1. Приємного читання.