Ейб Мортенсон був ще тим придурком, але не бульше. Дурневі можна пробачити, адже він завжди йде по прямій і нікого не обманює. Саме брехуни роблять капості. У Джимі Хетчер було пряме чорне волосся, світла шкіра, він був не такий великий як я, але завжди тримався прямо й був одягнений краще за більшість нас, а ще він вмів уживатися з усіма, хто на його думку ладнав із ним. Його мати була офіціанткою в барі, а батько наклав на себе руки. У Джимі була мила посмішка, рівні зуби і дівчата любили його, хоча він і не мав тих грошей, що були в багатіїв. Я завжди бачив його з дівчиною. Навіть не знаю, що він їм там казав. Я не знав, що хлопці взагалі кажуть їм. Дівчата були неймовірно далекими від мене, тож я уявляв, ніби їх не існує.
Та Хетчер був зовсім іншим. Я знав, що він не був чесним, та він не відлипав від мене.
«Послухай, Джимі, чому ти тягаєшся за мною? Ти мені не подобаєшся.»
«Та ну, Хенку, припини, ми ж друзі.»
«Так?»
«Так.»
Одного разу він навіть зачитав своє ессе «Цінність дружби» на уроці англійської й поки він читав його, то постійно дивився на мене. Це був дурнуватий твір, м’який і стандартний, та всі аплодували йому, коли він скінчив і я подумав, що ж, люди дійсно так думають і з цим нічого не вдієш. Я написав контрессе під назвою «Цінність відсутності дружби.» Вчителька не дозволила мені зачитати його. Вона поставила мені “D”.
Ми з Джимі й Лисим щодня разом поверталися зі школи. (Ейбу Мортенсону було в інший бік, тож це рятувало нас від необхідності ходити з ним.) Якось ми йшли і Джимі сказав, «Ходімо до моєї дівчини. Хочу вас познайомити з нею.»
«Лайно, та ну нахуй,» сказав я.
«Ні-ні,» відповів Джимі, «вона хороша. Я просто хочу познайомити вас. Я вже навіть трахав її пальцем.»
Я вже колись бачив його подружку, Енн Везертон, вона була дійсно гарною, тихенькою, мала довге каштанове волосся, гарну фігуру. Я ніколи не говорив із нею, хоча й знав, що це дівчина Джимі. Багаті хлопці залицялися до неї, та вона не зважала на них. Виглядала вона дійсно першокласно.
«У мене є ключ від її дому,» сказав Джимі. «Зайдемо й почекаємо її. Вона ще в школі.»
«Це якось тупо,» сказав я.
«Та ну, Хенку,» сказав Лисий, «ще встигнеш піти додому й подрочити.»
«Я не роблю цього постійно,» відповів я.
Джимі відчинив двері й ми увійшли. Гарний, чистий невеличкий будинок. До Джимі підбіг маленький чорно-білий бульдог, виляючи обрубаним хвостом.
«Це Боунз,» сказав Джимі. «Він любить мене. Зацініть!»
Джимі плюнув на руку, взяв член Боунза й почав дрочити.
«Агов, якого хріна ти робиш?» запитав Лисий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „38“ на сторінці 1. Приємного читання.