Розділ «8»

Сендвіч із шинкою

Я приніс конверт додому, віддав матері й пішов до своєї кімнати. Найкращою річчю в тій кімнаті було ліжко. Я любив залишатися в ньому протягом годин, навіть посеред дня, по шию загорнувшись у ковдру. Там було просто чудово, не було нікого й нічого, жодних людей, взагалі анічогісінько. Мати часто застукувала мене у ліжку посеред дня.

«Генрі, вставай! Не гоже хлопцеві весь день валятися в ліжку! Давай, підіймайся! Займись чимось!»

Та мені було нічим зайнятись.

Того дня я не ліг у ліжко. Мати прочитала записку. Згодом я почув її плач. Потім вона заголосила. «Ой боже ж мій! Ти зганьбив нас із батьком! Це ганьба! А якщо про це довідаються сусіди? Що вони подумають?»

Вони ніколи не розмовляли з сусідами.

Двері відчинилися й мати забігла до кімнати: «Як ти міг так учинити з матір’ю?»

По її обличчю текли сльози. Я почувався винним.

«Зачекай-но, поки повернеться батько!»

Вона грюкнула дверима, а я сів на стілець і став чекати. Як-не-як, я відчував провину…

Я чув як увійшов батько. Він зажди гупав дверима, ходив важко й говорив гучно. Він повернувся. За кілька хвилин двері моєї кімнати відчинились. Він був шість і два заввишки, кремезний чолов’яга. Раптом усе навколо – стілець, на якому я сидів, шпалери, стіни – щезло з моїх думок. Він був темрявою, що закривала сонце, його лють стирала геть усе. Я бачив його вуха, ніс, рот, проте не міг заглянути в очі, бачачи лиш червоне від злості обличчя.

«Так, Генрі. Ану бігом у ванну.»

Я прослідував за ним крізь відчинені двері. Стіни там були білі. Там було тільки дзеркало й маленьке віконце, потемніле й потріскане. Усю обстановку складали ванна, унітаз і кахель на стінах. З гачка стіни він зняв шкіряний пасок для заточки бритв. Це було перше побиття з довгої череди наступних, що повторювалися все частіше й частіше. Як на мене, завжди без будь-якої причини.

«А тепер спускай штани!»

Я зняв штани.

«Знімай труси.»

Я зняв їх.

Потім він підняв ремінь. Перший удар більше шокував, аніж приніс болю. Другий був більш болючим. З кожним наступним ударом біль все зростав. Спершу я ще розрізняв стіни, унітаз, ванну. Та згодом, я вже нічого не бачив. З кожним ударом він ще й лаяв мене, та я не чув його слів. Я думав про його троянди, що він вирощував на подвір’ї. Я думав про його машину в гаражі. Я намагався не закричати. Я також знав, що якщо закричу, він зупиниться, та знаючи як він бажав почути моє голосіння, намагався стримуватись. Я мовчав, а сльози котилися в мене з очей. Все навколо закрутилося у вирі, в хаосі, в якому важко було залишатись.  Я почав схлипувати, ковтаючи солоні грудки, що підступали до горла. Він спинився.

Він вийшов з кімнати. Я знову почав розрізняти віконце й дзеркало. На гачку висів пасок для заточки бритви, він був довгий, коричневий і закручений. Я не міг нахилитися, щоб натягнути штани, тож незграбно пошкандибав до дверей зі спущеними. Я відчинив двері ванної й побачив матір у коридорі.

«Це було неправильно,» сказав я їй. «Чому ти не заступилася за мене?»

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „8“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Чарльз Буковскі Сендвіч із шинкою

  • 1

  • 2

  • 3

  • 4

  • 5

  • 6

  • 7

  • 8
  • 9

  • 10

  • 11

  • 12

  • 13

  • 14

  • 15

  • 16

  • 17

  • 18

  • 19

  • 20

  • 21

  • 22

  • 23

  • 24

  • 25

  • 26

  • 27

  • 28

  • 29

  • 30

  • 31

  • 32

  • 33

  • 34

  • 35

  • 36

  • 37

  • 38

  • 39

  • 40

  • 41

  • 42

  • 43

  • 44

  • 45

  • 46

  • 47

  • 48

  • 49

  • 50

  • 51

  • 52

  • 53

  • 54

  • 55

  • 56

  • 57

  • 58

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи