Вагнер від нас не відставав. Якось я стояв на подвір'ї під час уроку фізкультури.
“Що ти робиш, Чінаскі?”
“Нічого.”
“Нічого?”
Я не відповів.
“Чому ти не приймаєш участь у іграх?”
“Тому, що це все лайно.”
“Ставлю тебе в бригаду по збору сміття до наступного попередження.”
“За що? В чому причина?”
“Неробство. 50 очок штрафу.”
Учні мали відпрацьовувати штрафні бали прибиранням території. Не можна було перейти в інший клас, якщо залишалося більше десяти невідпрацьованих балів. Мені було байдуже, закінчу я чи ні. Це були їхні проблеми. Я міг би залишитись там навіки, стаючи все старшим і більшим. Я б перетрахав усіх дівчат.
“50 балів?” запитав я. “І це все? Може давай відразу сто?”
“ОК, маєш сто балів. Сам напросився.”
Вагнер пішов геть. У Пітера Менгалора було 500 балів. Тепер я був на другому місці й скорочував відставання...
Перша зміна на прибирання заступала за півгодини до кінця обідньої перерви. Наступного дня я був у парі з Пітером Менгалором. Це було легко. У нас були палиці з гострими кінцями. Ми наколювали на них папірці й кидали до урни. Дівчата дивилися на нас, коли ми проходили. Вони знали, що ми погані. Пітер виглядав знудьговано, а я мав байдужий вигляд. Дівчата знали, що ми погані.
“Ти знаєш Ліллі Фішман?” запитав мене Піт.
“Ну звісно.”
“А знаєш, вона вже не целка.”
“Звідки тобі відомо?”
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „27“ на сторінці 1. Приємного читання.