TextBook Діставшись туди, я побачив вхід для працівників, відчинив двері й увійшов. З яскравого сонця я потрапив у напівтемряву. Як тільки мої очі призвичаїлись, я побачив чоловіка, що стояв за кілька кроків від мене. Йому бракувало половини лівого вуха. Це був високий, дуже худий чоловік з маленькими зіницями, що буди в центрі вицвівших очей. Я помітив у цього худого чоловіка – доволі несподівано – великий живіт, що звисав прямо на пояс. Весь його жир зібрався там, тоді як решта вже використалась.
«Я начальник Феріс,» сказав він. «А ти, гадаю, Генрі Чінаскі?»
«Так, сер.»
«Ти спізнився на п’ять хвилин.»
«Просто мене затримали… Я просто зупинився, щоб погодувати собаку,» посміхнувся я.
«Це одне з найбезглуздіших виправдань, які я чув, а я працюю тут вже тридцять п’ять років. Ти не міг придумати нічого краще?»
«Я ж тільки починаю, пане Феріс.»
«І майже закінчуєш. А зараз,» показав він, «ось годинник, а тут карткоприймач. Знайди свою й відміться.»
Я знайшов свою картку. Генрі Чінаскі, робітник № 687 54. Я підійшов до таймера, та не знав, що робити далі.
Феріс підійшов до мене і став ззаду, дивлячись на таймер.
«Твоє спізнення складає вже шість хвилин. Коли спізнюєшся на десять, вираховуємо годину.»
«Ну тоді краще вже спізнитися на годину.»
«Не будь смішним. Якщо я захочу посміятись, то послухаю Джека Бені. Якщо запізнишся на годину, то втратиш свою кляту роботу.»
«Вибачте, та я не знаю, як користуватись тайамером. Тобто, як потрібно відмічатись?»
Феріс взяв мою картку. Він показав на неї.
«Бачиш цей слот?»
«Ага.»
«Що?»
«Тобто, ‘так’.»
«Добре, цей слот для першого дня тижня. Сьогодні.»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „46“ на сторінці 2. Приємного читання.