Розділ «37»

Та іноді трапляося і щось хороше. У одного мого знайомого хлопця, що жив по сусідству, Джина, був приятель, Гарі Гібсон, котрий провів один професійний бій (і програв). Якось ми з Джином стояли біля його подвір’я покурюючи сигарети, як раптом звідкись узявся Гарі Гібсон з двома парами боксерських рукавичок. З Джином саме  були  його старші брати, Ларі та Ден.

Гарі Гібсон був задирою. «Хто хоче потренуватись?» кинув він. Ніхто нічого не сказав. Старшому з Джинових братів, Ларі, було десь 22. Він був найбільшим з них, але занадто сором’язливим і дещо дивним. У нього була величезна голова, він був низьким і коренастим, дійсно гарно складеним, та боявся абсолютно всього. Тож як тільки він сказав, «Ні, я не хочу битися», ми поглянули на Дена, середнього. Ден був музичним генієм, він майже виграв грант на навчання, та йому не пощастило. Хай там як, та як тільки Ларі відкинув виклик Гарі, Ден відразу ж одягнув рукавиці.

Гарі Гібсон був блискучим сучим сином. Навіть сонце відображалося на його рукавичках якось по-особливому. Він рухався точно, впевнено й граційно. Він буквально витанцьовував навколо Дена. Ден чекав. Гібсон провів перший удар. Він вистрілив, ніби з гвинтівки. У дворі було кілька курей, вони аж підстрибнули від того звуку. Ден відразу ж повалився. Він розтягнувся на траві, розкинувся руки, ніби якась дешева підробка Христа.

Ларі поглянув на нього й мовив, «Я йду в будинок.» Він швидко дійшов до дверей і зник за ними.

Ми підійшли до Дена. Гібсон стояв над ним нахабно шкірячись. Джин нахилився й припідняв Денову голову. «Дене? Ти жививй?»

Ден потрусив головою й поволі сів.

«Господи Ісусе, цей хлопець носить із собою смертельну зброю. Зніміть з мене ці рукавиці!»

Джин розв’язав одну рукавицю, а я зайнявся іншою. Ден підвівся і пошкандибав до входу, ніби старий дід. «Піду приляжу…» Він зайшов.

Гарі Гібсон підняв рукавиці й поглянув на Джина. «Ну що, Джине, спробуєш?»

Джин плюнув у траву. «Що ти, в дідька, хочеш зробити, перебити всю мою сім’ю?»

«Джине, я ж знаю, що ти хороший боєць, але я тебе зроблю заввиграшки.»

Джин кивнув і я зав’язав рукавиці на ньому. У мене це гарно виходило.

Вони стали в стійку. Гібсон кружляв навколо Джина, готуючись. Спершу він пішов у лівий бік, потім у правий. Він смикався і звивався. Потім він атакував, зарядивши жорстким джебом зліва. Удар втрапив Джину просто межи очі. Джин почав відходити, а Гібсон наступав. Коли він нагнав Джина за курником, то пригостив його легким лівим по лобі й жорстким правим у ліву скроню. Джин просто сповз по паркану. Він більше не збирався битися. З будинку вийшов Ден зі шматком льоду, загорнутим в ганчірку. Він сів на ганку й приклав лід собі до лоба. Джин відступав уздовж паркану. Гарі нагнав його у кутку між парканом і гаражем. Він врізав Джину в живіт правою, а коли той зігнувся вирівняв його правим апперкотом. Мені це не подобалось. Гібсону не вдавалося впоратись із Джином заввиграшки, як він похвалявся до того. Я завівся.

«Дай тому придурку, Джине! Він же сцикун! Бий його!»

Гібсон опустив кулаки, глянув на мене й підійшов. «Що ти сказав, смердюк?»

«Я підбадьорював товариша,» сказав я.

Ден саме знімав з Джина рукавиці.

«Мені почулося, ніби ти сказав ‘сцикун’?»

«Просто ти казав, що легко його зробиш. І не зміг. Ти молотив його як тільки хотів.»