TextBook В школі я не мав і не хотів мати друзів. Я почувався краще наодинці. Я сидів на лавці, спостерігаючи за іграми інших дітей і вони виглядали мені по-дурному. Одного разу, під час обіду до мене підійшов новенький. Він був у коротких штанцях, косоокий і клишоногий. Він мені не сподобався, він погано виглядав. Він сів на лавку біля мене.
«Привіт, мене звуть Девід.»
Я не відповів.
Він відкрив свій пакет з обідом. «У мене є бутерброди з арахісовим маслом,» сказав він. «А що в тебе?»
«Бутерброди з арахісовим маслом.»
«У мене ще є банан. І чіпси. Хочеш чіпсів?»
Я взяв трохи. В нього було їх багато, вони були хрусткі й солоні, крізь них просвічувало сонце. Вони були чудові.
«Можна ще?»
«Звісно.»
Я взяв ще трохи. В нього на бутербродах було навіть желе. Воно стікало йому по пальцях. Здавалося, що Девід цього не помічав.
«Де ти живеш?» запитав він.
«На Вірджинія Роуд.»
«А я на Пікфорд. Ми можемо ходити додому разом. Бери ще чіпсів. А хто твоя вчителька?»
«Місіс Колумбайн.»
«А у мене місіс Рід. Побачимось після уроків, підемо додому разом.»
Для чого він носив ті штанці? Чого він хотів? Мені він не подобався. Я взяв ще трохи його чіпсів.
Пізніше, після школи, він знайшов мене і почав слідувати за мною. «Ти не сказав як тебе звуть,» мовив він.
«Генрі,» відповів я.
Поки ми йшли, я помітив, що за нами йде слідом ціла ватага хлопців. Спершу вони тримались на півкварталу позаду, потім скоротили відстань до кількох дворів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „6“ на сторінці 1. Приємного читання.