TextBook В мого батька було двоє братів. Молодшого звали Бен, а старшого Джон. Обоє були п’яницями й неробами. Мої батьки часто про них говорили.
«Вони нічого не досягли в житті,» казав батько.
«Просто у вас була неблагополучна родина, Татусю,» казала мама.
«Твій брат також нічого не досяг!»
Брат моєї мами жив у Німеччині. Батько часто казав про нього погано.
У мене був ще один дядько, Джек, він був одружений із сестрою мого батька, Елінорі. Я ніколи не бачив свого дядька Джека чи тітки Елінори, тому що вони не спілкувалися з батьком.
«Бачиш цей шрам у мене на руці?» питав батько. «Це Елінора проколола мені руку олівцем в дитинстві. Цей шрам так і не зійшов.»
Мій батько не любив людей. Він не любив мене. «Дітей має бути видно, але не має бути чутно,» повторював він.
Це було по обіді в неділю, коли бабусі Емілі не було в нас.
«Нам треба навідати Бена,» сказала мама. «Він помирає.»
«Ми позичили Емілі багато грошей. А він пустив їх на карти, жінок і випивку.»
«Я знаю, Татусю.»
«З такими розкладами Емілі приречена померти в бідності.»
«Нам все-одно варто навідати Бена. Кажуть, йому залишилось не більше двох тижнів.»
«Ну добре, добре! Поїхали!»
Тож ми сіли в машину й поїхали. Через деякий час ми спинились і мама вийшла за квітами. Їхати було далеко, в напрямку гір. Ми досягли передгір’я і проїхали коротенькою вітряною дорогою вгору. Дядько Бен лежав там у лікарні, помирав від туберкульозу.
«Мабуть Емілі витрачає купу грошей на утримання його там,» сказав батько.
«Може їй допомагає Леонард.»
«У Леонарда нічого немає. Він все пропив і протринькав.»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3“ на сторінці 1. Приємного читання.