Розділ «3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів»

На основі прогнозів мають розроблятися програми розвитку галузей, які конкретизують комплекс заходів і завдань, терміни, фінансове та ресурсне забезпечення їх виконання, механізм управління та контролю за ходом виконання програм.

Регіональні (територіальні) схеми-прогнози

Основним у економічному обґрунтуванні територіально-комплексного розвитку та розміщення продуктивних сил країни, її економічних регіонів є метод територіальних схем-прогнозів, які розробляються на 5 років. У них визначаються завдання й основні показники економічного та соціального розвитку регіонів, забезпечення комплексного використання природних ресурсів, розв'язання соціальних, економічних та екологічних проблем. Вони мають переважно рекомендаційний характер і є базою для розроблення соціально-економічних програм розвитку регіонів, впровадження різних способів регулювання регіонального розвитку країни: податкової системи, економічних та правових нормативів тощо.

Територіальні схеми складаються з таких розділів:

1. Аналіз сучасного стану економічного й соціального розвитку та розміщення продуктивних сил регіону.

Аналізують рівень соціального та економічного розвитку за попередні роки, встановлюють відповідність досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, їх розміщення економічним і природним умовам та ресурсам, раціональному поділу праці; виявляють диспропорції, негативні процеси та явища, проблемні питання розвитку. У розділі аналізують показники:

— використання виробничого потенціалу;

— виробництва основних видів продукції;

— собівартості, капітальних вкладень, співвідношення темпів зростання заробітної плати і продуктивності праці, ефективності капітальних вкладень, матеріальних витрат, рентабельності та ін.;

— особливостей міжрайонних та внутрішньорайонних зв'язків.

При цьому виявляють тенденції до зміни пропорцій між галузями спеціалізації та обслуговуючими галузями, зміни у співвідношенні виробництва і споживання в самому регіоні, транспортно-економічних зв'язках.

Крім основних техніко-економічних і екологічних показників, треба проаналізувати соціальний розвиток регіону, особливо рівень життя населення. Для цього використовують показники реальних його доходів1, зміни в структурі споживання продовольчих та непродовольчих товарів, забезпечення житлом, об'єктами культурно-побутового призначення, охорони здоров'я, освіти, дошкільними закладами тощо.

Одночасно оцінюють територіальну структуру господарства (економічне районування, формування на території TBK, промислових вузлів та інших форм територіальної організації господарства). Визначають науковий потенціал, розміщення різних наукових закладів, відповідність їх виробничій спеціалізації регіону, чисельність і характеристику наукових кадрів тощо. Виявляють диспропорції та недоліки просторової організації господарства, резерви й можливості вдосконалення перспективного розвитку регіону.

2. Оцінка природних, економічних і соціальних передумов подальшого розвитку продуктивних сил та їх розміщення.

Вивчають природні умови розвитку господарства — стан земельних, водних, лісових, мінеральних та енергетичних ресурсів. Земельні угіддя оцінюють і класифікують за якістю з урахуванням форм власності й типів угідь. Визначають площі земель, придатних для використання в різних сферах господарювання (сільське господарство, промисловість, будівництво житла тощо). Тобто встановлюють структуру земельного фонду регіону, його сучасний стан і можливості змін на перспективу.

Водні ресурси оцінюють з урахуванням потреб у воді як населення, так і господарства району. Обсяг водоспоживання визначають за фактичним забором води всіма категоріями споживачів. Обґрунтовують заходи щодо комплексного використання й охорони водних ресурсів.

Оцінюють стан лісового фонду, його розміщення, якісну структуру (хвойні, твердо- і м'яколистяні, спілі, переспілі ліси тощо). При цьому розрізняють ліси захисного й заповідного фонду. Встановлюють можливу площу вирубок деревини, перспективи використання лісових ресурсів, їх охорону, економічну оцінку.

Мінеральні й паливні ресурси оцінюють за балансовими даними про запаси корисних копалин за категоріями А + В + С1 Дають геолого-економічну оцінку родовищ, аналізують техніко-економічні показники видобутку й комплексного використання сировини.

Трудові ресурси оцінюють за даними аналізу демографічних показників адміністративно-територіальних одиниць району. Потребу в трудових ресурсах виробничої сфери визначають за обсягом перспективного зростання виробничих та інших підприємств регіону з урахуванням змін у продуктивності праці. Потребу в трудових ресурсах невиробничої сфери встановлюють за чисельністю населення і нормативами його обслуговування. Визначають також витрати на підготовку й перепідготовку кадрів, можливу кількість безробітних і напрями забезпечення їх роботою.

Обсяг усіх ресурсів визначають балансовим методом (для всіх видів ресурсів складають спеціальні територіальні баланси, у яких враховують наявні ресурси, потребу в них та напрями використання).